Стаття проти Єрмака в Economist і пауза Трампа. Що відбувається в українській політиці?
Чергова стаття у західних ЗМІ проти глави Офісу президента викликала бурхливі дискусії в Україні.
Йдеться про вчорашню публікацію в Economist, де проводилася лінія "Єрмак веде Україну до авторитаризму та підриває обороноздатність країни". До того була стаття в Politico, де заявлялося, що Єрмак викликає сильне роздратування у Вашингтоні.
Ми вже писали, що із цього приводу в українських політичних колах є дві версії. Перша – це відлуння внутрішньоукраїнської політичної боротьби. Тобто статті інспіровані ворогами Єрмаку в Україні. По другий – це вияв сильного невдоволення Заходу політикою української влади, ключовою фігурою в якій є (крім, звичайно, Зеленського) Єрмак.
Перша версія найпопулярніша на Банковій, її просувають і близькі до неї паблики.
І якщо стаття в Politico, в якій є чимало подробиць щодо візиту Єрмака до США та інших деталей, більше нагадує все ж таки "злив" з американського боку, то стаття в Economist, заснована, здебільшого, на розмовах з «інсайдерами» з Києва справді справляє враження відлуння внутрішньоукраїнської політичної боротьби.
Хто атакує Єрмака? Можна виділити три групи ворогів.
Перша – це внутрішньоапаратні конкуренти на чолі із головою фракції "Слуги народу" Арахамією. До цієї групи долучається і керівник ГУР Буданов. Єрмак вже давно хоче прибрати обох, але поки що не виходить. При цьому Арахамія, а також найбільший український підприємець Рінат Ахметов намагаються перешкодити планам Єрмака відправити у відставку прем'єр-міністра Шмигаля, замінивши його на Свириденка.
Друга – це група Петра Порошенка, якому загрожує підозра в отриманні валіз грошей з Москви (докладно про цю справу ми писали тут ) з перспективою потім потім відправитися до в'язниці. Ситуація для Порошенка близька до критичної, тому він готовий використовувати будь-які методи, щоб послабити тиск. Відставка Єрмака, яка принаймні на якийсь час паралізує систему влади, йому, звичайно ж на руку.
Третя – це група пов'язаних із західними структурами (насамперед із Демпартією США) активістів, політиків та ЗМІ. Після приходу до влади Трампа вони зіткнулися з великою кількістю проблем, проте частково зберегли вплив в Україні через механізми, запущені ще за часів Байдена.
Механізми ці загалом були спрямовані на зниження впливу Банкової на внутрішньополітичні процеси через інститут "міжнародних експертів", які відбирають суддів та керівників правоохоронних органів, а також через антикорупційну вертикаль (НАБУ-САП-ВАКС). У рамках цієї стратегії "знесення" Єрмака (так само як і виведення з-під контролю Банкової міністерств оборони та енергетики) спочатку ставилося одним із головних завдань, оскільки різко послабило б позиції Зеленського, а вплив західних структур, навпаки, посилило б.
Банкова доклала багато зусиль, щоб зламати цю гру і домоглася навіть серйозних успіхів на цій ниві, але зламала гру не до кінця. Що виявилося у кримінальній справі проти близького до Зеленського віце-прем'єра Чернишова, яке вела непідконтрольна Офісу президента частина НАБУ (Economist стверджує, що справу проти Чернишова запустив Єрмак, але, як ми вже писали, це сумнівна версія), а також у програші Банкової у конкурсі на голову Бюро.
Проте, ВП навряд чи це залишить без відповіді. Так, вже зроблено "останнє попередження" одному з найвпливовіших представників цих кіл – власнику "Української правди" Томашу Фіалі. Проти близьких до нього компаній запроваджено санкції РНБО. Наступного може бути і він особисто.
Відчуваючи, що кільце стискається, ці кола можуть активізувати свою роботу зі "збитку Єрмака", а також спробувати "зістикувати" свою стратегію, що дісталася ще від Байдена, в логіку дій адміністрації Трампа по Україні (посилення контролю за витрачанням допомоги та інше). Накат на Єрмака у західних ЗМІ у цю тактику цілком вписується.
До речі, ще наприкінці 2023 року, коментуючи одну із статей у Economist проти Зеленського нардеп Мар'яна Безуглая заявила, що цю публікацію організували люди Томаша Фіали.
Втім, усі ці рухи та публікації проти Єрмака в західних ЗМІ поки що нагадують, швидше, метушню дітей у пісочниці. Доки своє слово не скаже "папік" (за визначенням генсека НАТО Рютте) - Дональд Трамп. Саме від позиції Білого дому за великим рахунком залежать дії Заходу щодо української влади.
Але це питання, у свою чергу, залежить від вибору нової стратегії Вашингтона щодо України після того, як мирні переговори, очевидно, зайшли в глухий кут.
Нагадаємо, минулого тижня Трамп поговорив із Путіним. Згідно з повідомленням Кремля, президент США пропонував припинення вогню, але президент РФ відмовився. Трамп, коментуючи розмову, кілька разів висловив дуже глибоке розчарування позицією Путіна.
Однак поки що ніяких дій Вашингтона слідом за цим "розчаруванням" не було. Нічого не чути, наприклад, про розблокування навіть постачання зброї Україні, не кажучи вже про запровадження жорстких санкцій проти РФ.
Можливо, Трамп взяв паузу, щоби визначитися з подальшими діями.
Вони можуть мати три варіанти.
Перший – різко посилити підтримку України та тиск на Росію. Це саме те, до чого Трампа закликають Київ, європейці та багато хто всередині Республіканської партії. У хід йдуть різні аргументи аж до недавньої заяви Рютте про те, що Китай готує атаку на Тайвань, а Росія - на Європу, щоб відвернути сили і ресурси НАТО від підтримки Тайваню.
Звідси випливає, що РФ потрібно на той час максимально послабити у війні з Україною, щоб у Москви не було сил на будь-які масштабні події проти Альянсу.
Втім, ця ж логіка може підштовхнути Трампа до реалізації рівно зворотного сценарію - жорстко натиснути на Київ, щоб змусити його прийняти умови РФ і, таким чином, закінчити війну, заощадити сили для захисту Тайваню, а, головне - відірвати Москву від Китаю (натомість на поступки по Україні) і розпочати процес відновлення. Така думка також має свої лобісти у Вашингтоні, які доводять, що навіть великомасштабні поставки зброї Україні не зможуть завдати РФ критичної шкоди і переламати хід війни, натомість спустошать західні арсенали, та й ще більше зблизять Москву і Пекін (особливо, якщо будуть прийняті жорсткі анти.
Після негативних відгуків Трампа щодо позиції Путіна такий варіант виглядає значно менш ймовірним, ніж раніше. Але не слід забувати, як часто Трамп змінює свою позицію.
Зрештою, третій варіант – не робити по Україні взагалі нічого. Ні на Москву, ні на Київ не тиснути. Зброю для ЗСУ якщо і передавати, то лише за гроші та в обмеженому масштабі (запропонувавши європейцям взяти на себе забезпечення української оборони).
Тобто зайняти вичікувальну позицію, щоб не закривати остаточно вікно для розмови з Москвою, до якого спробувати повернутися пізніше. А поки що зосередитися на протистоянні з Китаєм.
Найближчим часом покаже, в якому напрямку розгорне свою стратегію Трамп. І від його вибору залежатимуть і внутрішньополітичні процеси в Україні.
За першого варіанта, швидше за все, Зеленському буде видано серйозний кредит довіри. За другого американці спробують поміняти в Києві владу.
За третього – пролонгується нинішня невизначеність щодо подальшого розвитку подій на фронті та всередині країни, що несе певні ризики для Зеленського та Єрмака. Якщо військова та соціально-економічна ситуація погіршуватиметься, утримання ситуації під контролем для них стане не найпростішим завданням.
