Повільний дожим. Що показала зустріч у Вашингтоні та які тепер перспективи миру?
Після зустрічі Трампа та Путіна в Алясці план завершення війни, який був ними загалом узгоджений, складався, якщо виходити з публікацій у ЗМІ та публічних заяв, із трьох ключових пунктів.
Перший – відмова від перемир'я та тимчасового припинення вогню як проміжних етапів та рух одразу до кінцевої мети: мирної угоди. До його підписання бойові дії продовжуватимуться. То була позиція Путіна і з нею погодився Трамп.
Другий – так званий "обмін територіями", головним елементом якого є виведення українських військ із Донецької області, в обмін на що Путін готовий зупинити вогонь по всій іншій лінії фронту, або навіть відвести свої війська з деяких територій у Сумській та Харківській областях. І хоч окремі ЗМІ писали, що Трамп цю вимогу Путіна відкинув, проте більшість джерел повідомляють, що президент США готовий його як мінімум обговорювати або навіть підтримати.
Третій – гарантії безпеки України без членства в НАТО. За словами Віткоффа, Путін погодився з тим, що такі гарантії потрібні. І це, на думку Вашингтона, стало "поворотним моментом" у переговорах, дозволивши вивести їх із глухого кута. Щоправда, про які гарантії йдеться нічого конкретного не йшлося.
Після того як Трамп у суботу повідомив Зеленського та європейців про ці домовленості перша реакція і Європи, і Києва за першими двома пунктами була різко негативною. А за третім пунктом (гарантією безпеки) "коаліція охочих" та Зеленський запропонували ввести в Україну європейські війська, що в Москві вже назвали повністю неприйнятним.
Тому головне питання напередодні зустрічі у Вашингтоні формулювалося так: чи зможе Трамп спонукати Київ та європейців слідувати в руслі "аляскинського порядку денного" за трьома описаними вище пунктами. Або європейці та Київ зможуть переконати Трампа повернутися до концепції "спочатку перемир'я і лише потім переговори" та відкинути вимоги про виведення ЗСУ з Донбасу.
Вже під час зустрічі у Вашингтоні Мерц і Макрон прямо закликали Трампа наполягати на припиненні вогню як на умові подальших переговорів, а FT опублікувала з посиланням на джерела, як стверджувалося, "переговорну позицію" Києва, яка також містила вимогу перемир'я від старту переговорів та категоричний відказ.
Однак після закінчення зустрічей у Вашингтоні цей "інсайд" фактично спростував сам Зеленський.
Він сказав, що Україна не ставить припинення вогню умовою переговорів із Росією, і він сам особисто готовий до зустрічі з Путіним.
Про те, що вимога перемир'я знята і сторони повинні працювати одразу над мирною угодою кілька разів повторив Трамп.
Тобто, за цим пунктом "аляскинський порядок денний" залишився чинним і з ним погодився, принаймні формально, Зеленський.
Щодо виведення українських військ з Донбасу, то, за даними ЗМІ, Зеленський на зустрічі прямо це не відкинув, заявивши, проте про складнощі з обходом конституційних обмежень та з переселенням людей. А також заявив про готовність до "пропорційного обміну". Публічно ж Зеленський заявив про намір обговорювати "територіальне питання" особисто з Путіним, що саме собою свідчить про те, що його реальна позиція гнучкіша, ніж колишні публічні заяви Києва.
Іншими словами, на тему територій Київ не сказав "так", але й не сказав "ні". Отже, перспективи узгодження цього пункту, теоретично, є.
Щодо гарантій безпеки конкретики, як і раніше, мало. Йдеться лише про аналоги 5-ї статті НАТО, але без членства України в Альянсі. Як це буде працювати, поки ніхто не пояснив. Зеленський сказав, що деталі гарантій будуть опрацьовані протягом 10 днів. За інформацією ЗМІ, Київ хоче в рамках гарантій отримати зброю від США на 100 млрд. доларів. Генсек НАТО Рютте, своєю чергою, заявив, що питання про членство України в НАТО, як і про введення європейських та американських військ в Україну, не обговорювалося.
Тобто за гарантіями поки що все не дуже зрозуміло, проте, судячи з публічних заяв, найбільш неприйнятні для РФ варіанти (членство в НАТО та розміщення іноземних військ в Україні) відсуваються убік.
Якщо підсумувати – то на зустрічі Трамп домігся зміни позицій Києва та європейців щодо ключових пунктів, хоча до остаточного узгодження параметрів мирної угоди ще далеко. Особливо щодо територій та гарантій безпеки. Очевидно, що позиції Києва та Москви з цих тем все ще дуже різні. І на чиєму боці в цьому питанні буде Трамп, якщо ситуація увійде до клінчу, поки що незрозуміло (хоча важелів впливу в нього значно більше на Київ, ніж на Москву).
Що далі?
Учора Трамп заявив, що розпочинає підготовку двосторонньої зустрічі Зеленського та Путіна (Мерц сказав, що вона планується протягом найближчих двох тижнів), після якої має відбутися тристороння зустріч Зеленського, Трампа та Путіна – а потім мирну угоду.
Зеленський вже заявив, що готовий до зустрічі із президентом РФ.
Щодо позиції Москви, то низка ЗМІ з посиланням на джерела повідомили – Путін згоден на зустріч із Зеленським і навіть сам запропонував організувати таку зустріч ще до тристороннього саміту Зеленського, Трампа та Путіна. Про це заявив і Зеленський.
Невідомо, проте, наскільки ця інформація є правдивою.
Москва на цей час взагалі не підтверджувала готовність до зустрічі Зеленського та Путіна. Ушаков заявив, що у розмові з Трампом президент РФ лише підтримав необхідність подальших прямих переговорів України та Росії та обговорили можливість "підвищення рівня представників Москви та Києва" на цих переговорах.
Що розуміється під "підвищенням рівня представників" - поки що Кремль не пояснював. Трактувати це можна як завгодно – не лише як готовність до участі у переговорах Путіна, а й як намір просто замінити Мединського на високопосадовця.
З великою ймовірністю можна прогнозувати, що Путін погодиться зустрічатися з Зеленським тільки якщо попередньо Київ і Москва повністю узгодять ключові параметри угоди. У тому числі й територіями.
Якщо цього не станеться, то історія з переговорами швидко зайде у глухий кут, в якому обидві сторони звинувачуватимуть один одного у зриві мирного процесу, апелюючи до Трампа.
І тут ключову роль відіграватиме те, наскільки сам Трамп готовий "продавлювати" мирні угоди.
Також на ситуацію може дуже вплинути ситуація на фронті. Якщо вона найближчим часом різко зміниться на користь однієї зі сторін, то це, очевидно, може серйозно скоригувати переговорні позиції.
