Війна Ізраїлю з Іраном. Наслідки для України
Напад Ізраїлю на Іран показав кілька моментів, важливих у контексті війни в Україні.
По-перше, це крайня потреба мати надійну систему ППО. Її початкова слабкість в Ірану та знищення значної її частини у перші дні війни одразу забезпечили Ізраїлю панування у повітрі, що (принаймні поки що) визначає характер війни. Наявність хорошої системи ППО в України на початку війни, коли її основу становили радянські системи, а пізніше її модернізація за рахунок західних поставок не дали можливості Росії реалізувати свою перевагу в авіаційному компоненті. У результаті РФ була змушена обмежитися ракетними ударами та скиданнями КАБ з пристойного віддалення від лінії фронту і втратила можливість завдавати масованих ракетно-бомбових ударів зблизька, перебуваючи над українськими містами або над позиціями ЗСУ на полі бою. І це залишається одним із найважливіших факторів, який визначає нинішній формат війни в Україні з позиційним протистоянням та повільним поступом. І це ж показує, чому Володимир Зеленський докладає таких величезних зусиль, щоб зберегти військову допомогу США, незважаючи на постійні заяви в Україні про те, що ЗСУ впораються і без американців. Без поставок із США систем ППО та ракет до них Росія дуже швидко отримає панування в повітрі, і характер війни одразу кардинально зміниться на гірший для ЗСУ бік. Які наслідки це призведе, можна бачити на прикладі Ірану. І це також показує, що Дональд Трамп має насправді дуже сильний важіль впливу на позицію Зеленського: постачання або відмова в постачаннях зенітних ракет. І якщо Вашингтон виставить якісь вимоги щодо умов завершення війни в Україні, Києву буде не так вже й просто їх повністю проігнорувати.
По-друге, "Моссад" масштабував в Ірані українську спецоперацію "Павутина" – удари безпілотниками, які запускаються з території супротивника. Це ще раз проілюструвало настання нової доби у війнах, коли дрони фактично ліквідують поняття тилу, роблячи будь-який об'єкт вразливим. Тому напевно цю тактику застосовуватимуть і надалі, постійно розширюючи та вдосконалюючи. Про це вже прямо говорять Зеленський та СБУ. Але не виключено, що щось подібне може спробувати реалізувати і Росія всередині України, наприклад, завербувавши волонтерів, які постачають дрони для української армії, щоб ті перенаправили одну з партій для підготовки ударів по об'єктах усередині країни.
По-третє, один із основних методів Ізраїлю – це вбивства відомих іранських діячів. Їх практикували і у війні в Україні обидві сторони, причому Київ більшою мірою. Але тепер цей засіб можуть почати застосовувати ширше – аж до спроби вбивства перших осіб.
По-четверте, атака Ізраїлю на Іран без санкції ООН ще більшою мірою розмила поняття міжнародного права, на яке спирається Україна у своїй позиції з приводу війни. Вона стверджує право сильного, а також фактично легалізує звинувачення у підготовці створення ядерної зброї як привід для нападу однієї країни на іншу. Враховуючи постійні заяви з України про те, що потрібно створювати свою ядерну бомбу або отримати її від західних партнерів, Росія може використати ізраїльсько-іранський прецедент як формальний привід не закінчувати війну до набуття гарантій без'ядерного статусу України. Або, якщо буде укладено перемир'я, розпочати нове вторгнення під приводом знищення української ядерної програми.
По-п'яте, вся військова інфраструктура, включаючи підприємства ВПК, має переводитися під землю. Будувати зараз новий військовий завод на поверхні землі – отже, пускати гроші на вітер. Немає такої системи ППО, яка зможе її захистити. Навіть найщільніша у світі ізраїльська ППО пропускала 20-25% іранських ракет.
Що стосується впливу конфлікту між Ізраїлем та Іраном безпосередньо на перебіг війни в Україні, то він залежить безпосередньо від його тривалості та підсумків. Можна описати три сценарії розвитку ситуації.
Перший : війна затягнеться довгий час, як, наприклад, війна Ізраїлю проти ХАМАС. Такий сценарій спрацює однозначно проти України, оскільки ціни на нафту триматимуться на високому рівні (що вигідно Росії), а левову частку постачання зброї США переорієнтують на Близький Схід. Та й увага Вашингтона повністю перейде туди, особливо якщо Штати самі втягнуться у війну.
Другий : сторонам вдасться укласти угоду за посередництва Володимира Путіна. Це теж поганий для Києва сценарій, що підвищує для Трампа значущість відносин із Кремлем, а отже, і ймовірність того, що Вашингтон почне тиснути на Зеленського з метою прийняти принаймні частину умов Москви.
Третій : Ізраїлю та США вдасться швидко зламати опір Ірану, змусивши його прийняти свої умови або навіть скинувши там владу. Це напевно буде використано українською владою і "партією війни" на Заході, щоб умовити Трампа зайняти більш жорстку позицію щодо Росії і максимально посилити на неї тиск: запровадити 500% тарифи, перекрити Балтійське море для російського судноплавства, максимально розширити асортимент озброєння, що поставляється, і навіть зняти обмеження на.
Імовірність того, що Білий дім погодиться посилити тиск на Москву, за такого сценарію справді підвищується - за умови, якщо Путін не погодиться на припинення вогню по лінії фронту, як того хоче Трамп. Тим більше, що соратники президента США, які критикують його за втягування у війну проти Ірану, активно виступають за домовленості з РФ, наприклад, Такер Карлсон і Стів Беннон. І якщо Іран буде швидко розбитий, то вага їхніх аргументів для Трампа зменшиться, а вага аргументів таких "яструбів", як, наприклад, сенатор Ліндсі Грем, який вимагає бити Росією так само, як Іраном, збільшиться.
Проте, є принципові відмінності між війною Росії з Україною та Ізраїлю з Іраном.
По-перше, на відміну від нинішнього конфлікту на Близькому Сході, де Ізраїль одразу захопив ініціативу, тому Трамп активно його підтримує, у війні в Україні зараз ініціативою володіє Росія. Українське військово-політичне керівництво, швидше за все, спробує змінити враження про це Трампа, провівши нові операції на кшталт "Павутини". Але якщо вони не зламають тенденції на фронті, то навряд чи сильно вразять Трампа. А можливо, навпаки, посилять його бажання відсторонитися від війни, як це сталося після ударів по військових аеродромах.
По-друге і в головних, Росія має величезний ядерний арсенал. Тому якщо Кремль відчує, що ситуація через посилення тиску Заходу для нього різко погіршується, на будь-якому етапі він може заявити про готовність цю зброю застосувати – причому не лише проти України. І доки РФ має ядерний арсенал, а НАТО не має способів його знешкодити, це матиме визначальний вплив на ставлення Заходу до війни в Україні.
Якби не цей чинник, НАТО вже давно за бажання вступило у війну проти РФ на боці Києва. Зараз, поки майже вся російська армія перебуває в Україні, сили Альянсу можуть брати без особливих проблем хоч Калінінград, хоч Санкт-Петербург, хоч Мурманськ, завдавати масових ракетно-бомбових ударів по Москві та іншим великим містам на всій території країни. Але вони цього не роблять із однієї причини: загроза ядерного удару з боку РФ.
І саме це і є ключовою відмінністю від війни між Ізраїлем та Іраном, яка обнулює всі аналогії незалежно від того, за яким сценарієм закінчиться конфлікт на Близькому Сході.
