Згубне місце. Як бої за Бахмут стали фатальними для наступу ЗСУ і мало не занапастили Росію
Інформація про те, що війська РФ знову захопили майже всі звільнені під час контрнаступу ЗСУ у 2023 році території під Бахмутом поставила свого роду символічну точку в історії боїв за місто. Принаймні на даний момент.
У ході нинішньої війни і Росія, і Україна робили численні помилки. Але на всьому протязі лінії фронту навряд чи можна знайти таке саме місце, де ці помилки були б досконалі обома сторонами настільки концентровано і з такими катастрофічними наслідками, як Бахумут.
Бої за місто розпочала восени 2022 року ПВК "Вагнер", яка мала на той момент величезний мобілізаційний ресурс, вербуючи ув'язнених. Після багатомісячних боїв до кінця травня 2023 року "Вагнер" захопив Бахмут, але ціною величезних втрат. За даними самої ПВК, вони склали 22 тисячі вбитих і 40 тисяч поранених з 78 тисяч найманців, які пройшли через "українське відрядження". До цих показників включено й втрати ЧВК до початку битви за Бахмут, але очевидно, що левова частка припала на бої саме за це місто.
Такий рівень втрат "Вагнера" перевищує втрати Червоної армії у Другій світовій війні.
При цьому військове значення захоплення Бахмута було невеликим, тому що не виводило російські сили на оперативний простір: вони упиралися в потужний укріпрайон ЗСУ Годин Яр-Костянтинівка. Якщо вже Москва була готова йти на такі величезні жертви, то набагато більший військовий ефект дало б наступ на Авдіївку, що відсунуло б фронт від Донецька, або на Вугледар для відсунення фронту від Маріуполя, або на запорізькому напрямку, щоб відсунути фронт від сухопутного коридору до Криму. Або, нарешті, спроба утримати чи навіть розширити плацдарм на правому березі Дніпра на Херсонщині.
Але якщо військовий ефект від захоплення Бахмута був мінімальний, політичні наслідки виявилися колосальними. Бахмутську м'ясорубку голова ПВК "Вагнер" Євген Пригожин використав для створення політичного іміджу останньої надії Росії. Безліч телеграм-каналів, які піарили його в цій якості, створили ґрунт для початку збройного заколоту, який мало не знищив Росію за сценарієм 1917 року. Тоді ситуація в РФ опинилася за міліметр від початку нової смути.
Однак у результаті заколот провалився, Пригожин потім загинув, внутрішньополітичне становище стабілізувалося, але в фронті ініціатива перейшла до армії РФ. Але, повторимося, у червні 2023 року для Кремля все висіло на волосині.
Щодо ЗСУ, то для них битва за Бахмут теж мала величезні наслідки. Рішення завзято обороняти місто в боях з ПВК було загалом логічним: втрати українських військ виявилися меншими за російські. І поки "Вагнер" знекровлювався, командування ЗСУ готувало ударний кулак із найкращих бригад для наступу на стратегічно важливому південному фронті.
Однак напередодні початку самого наступу було вирішено розпорошити сили та частину підрозділів відправити відбивати Бахмут. За оцінками американських військових, це стало однією з головних причин провалу настання ЗСУ. Причому й під Бахмутом суттєвих успіхів українські війська не досягли лише кілька потіснивши на флангах росіян. А одна з головних ударних сил ЗСУ – 3-та штурмова бригада – у цих боях зазнала таких великих втрат, що у грудні 2023 року її були змушені вивести на відновлення в тил.
Пізніше головком ЗСУ Олександр Сирський фактично визнав, що спочатку для наступу на Бахмут було недостатньо і сил і надія була насправді на удачу.
"Ми розраховували на несподіванку, на те, що ми такими не те щоб авантюристичними, але сміливими діями проб'ємо оборону супротивника з урахуванням того, що вона не була готова", - заявив Сирський.
Але розрахунок виявився помилковим.
"У нас просто банально не вистачило сил та коштів", - сказав Сирський.
І тепер втрачені навіть ті території, які насилу були звільнені у 2023 році.
Втім, війну поки що не закінчено. І не виключено, що в ній ще не раз повторяться ситуації, коли тактичні перемоги призводять до стратегічних поразок.
