Що відбувається зараз із переговорами про перемир'я в Україні?
На вихідних прозвучало багато заяв з різних сторін щодо ходу обговорення пропозиції щодо припинення вогню в Україні на 30 днів, а також подальшої широкої мирної угоди про завершення війни.
Зазначимо головні тези на сьогодні.
1. Щодо позиції президента РФ Володимира Путіна, як і раніше, в медіа та експертному середовищі переважає думка, що на перемир'я він йти не хоче, а тому намагатиметься зробити все, щоб про нього не домовилися. Підстава робити такі висновки дає потік заяв із Москви (зокрема, помічника президента Юрія Ушакова) про те, що перемир'я потрібне Україні та Заходу, щоб переозброїти ЗСУ і дати Києву перепочинок перед новою війною з РФ. У Росії її висловлюють на різних рівнях та інші аргументи проти перемир'я, які ми докладно розбирали.
Однак варто зазначити, що сам Путін ідею перемир'я підтримав, а умови, які він виставив, не виглядають зовсім нездійсненними чи свідомо неприйнятними. Якби він назвав умовою виведення українських військ з усієї території чотирьох областей, то це можна було б одразу трактувати як однозначну відмову. Але Путін поки що озвучив (принаймні публічно) лише дві умови: припинення після початку перемир'я постачання зброї Україні та мобілізації до ЗСУ. Першу умову може виконати Дональд Трамп, якщо захоче. Виконання другої умови залежить від Києва, і поки що реакція на нього негативна. З іншого боку, примусова мобілізація з намиста зараз вкрай непопулярна в українському суспільстві. А якщо набуде чинності режиму припинення вогню, то відпаде головний аргумент, чому її потрібно проводити: відшкодовувати бойові втрати діючої армії. Тому не можна на 100% виключати, що після початку перемир'я українська влада скасує мобілізацію, особливо якщо на горизонті замаячать вибори.
Також варто зазначити, що американці, на відміну від Києва та європейців, не трактують виставлені Путіним умови як форму відмови від перемир'я, про що у п'ятницю прямо заявив держсекретар Марко Рубіо, а вчора спецпосланець Стівен Уіткофф. Навпаки: Вашингтон говорить про "прогрес у переговорах" та "скорочення дистанції в позиціях з Москвою". Тобто США бачать перспективу у продовженні діалогу з РФ про припинення вогню. Завтра, наприклад, Трамп має намір поговорити з Путіним.
Загалом, як ми вже писали, позиція Путіна щодо перемир'я зрештою визначатиметься відповіддю на три питання. Перший: що готовий запропонувати Трамп в обмін на згоду Путіна на припинення вогню і чи йому чимось загрожуватиме у разі відмови. Другий: чи вважає Путін досяжними зазначені ним раніше цілі без докладання надзусиль із боку Росії (мобілізація, повний переведення економіки на військові рейки, затягування поясів населенню тощо). Третій: якщо не рахує, то чи готовий він на такі надзусилля.
2. Головною новиною останніх днів став початок обговорення американцями з Україною та Росією умов не лише перемир'я, а й мирної угоди, яка має бути укладена через деякий час після припинення вогню.
У той же час його зміст поки що дуже незрозумілий. З уривчастих заяв Трампа, Рубіо та Уолтца випливає, що обговорюється кілька питань. Перший – нейтральний статус України та відмова НАТО від її прийняття до Альянсу. Друге – питання Запорізької АЕС та можливості її експлуатації Україною. Третє – питання територій. Тут конкретики дуже мало. Можна лише припустити, що обговорення стосується повернення Україні частини захоплених територій або передачі Росії частині ще не захоплених територій або спонукання Києва до офіційного визнання російського статусу захоплених територій. Останнім, зокрема, кілька разів натякав Уолтц. Четверте - питання, як сказав Трамп, "розділу активів". Що під цим розуміється, достеменно невідомо. Можливо, спільний контроль за ЗАЕС чи доля заморожених на Заході російських активів. Або ще щось.
Це ті питання, про які було сказано публічно. Напевно, також триває дискусія і щодо дуже складних тем миротворців та гарантій безпеки для України. Нагадаємо, свої війська в Україну після припинення вогню хочуть надіслати Франція та Великобританія, але РФ категорично проти. Також європейці та українська влада хочуть, щоб у гарантіях безпеки так чи інакше взяли участь США, проте Трамп поки що проти цього.
Втім, і за іншими озвученими пунктами позиції сторін космічно далекі один від одного. Київ відмовляється навіть обговорювати можливість визнання російського статусу захоплених територій чи передачу РФ якихось нових (ще не захоплених) районів. Москва ж неодноразово висловлювалася категорично проти передачі Україні навіть частині захоплених територій.
Можна припустити, що РФ готова обговорювати спільну з українським "Енергоатомом" експлуатацію Запорізької АЕС без повернення під контроль України Енергодара ("Росатом" є найбільшим гравцем на світовому ринку ядерної енергетики та зацікавлений у врегулюванні ситуації із ЗАЕС), щоб не ускладнювати відносини з МАГАЕ. Проте практична реалізація цього плану пов'язана з такою кількістю проблем, що її перспективи виглядають гранично туманними.
Зрештою, щодо НАТО, Україна не хоче офіційно оголошувати нейтральний статус. А Москва раніше виставляла вимогу, щоб відмова НАТО від прийому Києва була зафіксована рішенням саміту Альянсу. Заперечень від Трампа та його команди не надходило. Однак торпедувати ідею можуть багато європейських членів НАТО.
Загалом, за всіма озвученими пунктами потенційної мирної угоди ситуація більш ніж проблемна. Тим більше що США по суті не мають сильних важелів, щоб схилити обидві сторони до прийняття угоди, яка їх не влаштовує. Нові санкції проти РФ якщо і дадуть ефект, то відкладений (і взагалі неясно, чи готові США вживати серйозних заходів тиску на Москву, що може ще більше зблизити Росію та Китай). На Україну важелі впливу Вашингтона, звичайно, є. Але й вони не такі потужні, щоб змусити Київ йти на якісь надзвичайні поступки. Українська влада вже дала зрозуміти, що воюватимуть і без підтримки США, якщо буде потрібно.
3. У такій ситуації єдине, що зараз реально зробити, – це припинити вогонь по лінії фронту, а решту питань перенести на потім. Україна вже дала на це згоду. І не можна виключати, що його може дати і Путін, якщо Трамп запропонує йому щось натомість: зняття санкцій, припинення постачання зброї Києву тощо.
Але навіть процес підготовки до перемир'я буде дуже непростим через необхідність узгодження безлічі технічних деталей, починаючи від точної фіксації лінії фронту, значна частина якої - це "сіра зона" з відсутністю у сторін міцного контролю за нею, і до проблеми припинення вогню. Володимир Зеленський заявляв, що процес переговорів про перемир'я може зайняти місяць, а Трампа говорили про "найближчі тижні". І протягом цього часу на будь-якому етапі обговорення все може зірватися.
Але принаймні припинення вогню до Великодня, який випадає на 20 квітня, поки що залишається цілком ймовірним варіантом, якщо на те буде воля обох сторін, що воюють.
Ставки дуже високі. Зрив переговорів про припинення вогню може викликати нову ескалацію з наслідками, які важко прогнозувати, аж до втягування у війну НАТО, що загрожує вже ядерним конфліктом, який нікому не потрібен. Тому є шанси, що сторони домовляться. Хоча це буде дуже важко.
