Трамп став президентом США Що далі буде з війною та Україною?
Сьогодні на посаду президента США вступив Дональд Трамп. Напередодні він знову наголосив, що має намір закінчити війну в Україні та запобігти сповзанню світу до Третьої світової.
З моменту його обрання на посаду президента було чимало прогнозів, що до дня інавгурації противники якнайшвидшої війни в Україні, на Заході та в Росії зроблять усе, щоб переконати Трампа відмовитися від ідеї припинення вогню та переговорів з Путіним або вкрай утруднити ведення переговорів.
Окремі заходи в цьому напрямі проводилися. Наприклад – дозвіл на далекобійні удари по РФ. Однак вони не призвели до ескалації через обмежену реакцію з боку Москви. Не мали сильного ефекту й інші спроби "підірвати ситуацію".
Не виправдалися й прогнози, що обидві сторони спробують напередодні інавгурації посилити свої переговорні позиції військовим шляхом. Зокрема РФ не "винесла" українську енергетику і не вдарила по найбільших родовищах газу (навпаки – інтенсивність ударів останнім часом знизилася). Україна не розпочала масштабне настання, щоб переламати ситуацію на фронті (якщо не вважати невдалою атакою на Бердін у Курській області два тижні тому).
Загалом військова ситуація колишня – росіяни володіють ініціативою, наступаючи на багатьох ділянках фронту, поступово захоплюючи нові території, хоча великих проривів з їхнього боку та розвалу фронту з боку ЗСУ поки що не спостерігається. Україна продовжує завдавати ударів по тилах РФ, проте також поки що без критичних наслідків для здатності Росії продовжувати війну.
Байден напередодні звільнення з посади посилив санкції проти російського нафтогазового сектора, проте повною мірою вони набудуть чинності лише з 12 березня, а тому їхній ефект ще не встиг проявитися повною мірою.
Не виправдалися й очікування "партії війни", що Трамп "забуде" про обіцянки домогтися припинення вогню в Україні. Президент США продовжує позначати це як свій пріоритет і вже намітив на найближчий день переговори з Путіним. Таку ж позицію принаймні на словах заявили й інші представники його команди. Щоправда, колишній радник Трампа Беннон не виключає, що частина оточення президента США (наприклад, спецпосланник Кіт Келлог) саботуватиме процес мирних переговорів у кооперації з американськими ВПК та частиною європейських країн. І, за підсумком, Трамп втягнеться у війну ще сильніше, ніж Байден, отримавши свій "В'єтнам".
Так це чи ні – покаже час. Але очевидно, що досягти угоди про завершення війни найближчим часом на компромісній основі буде справді вкрай непросто. Але можливо.
Переговорна позиція, яка зараз формулюється командою Трампа, судячи з публічних заяв та витоків у ЗМІ, зводиться до трьох пунктів – припинення вогню по лінії фронту, у тій чи іншій формі обіцянка не давати Україні членства в НАТО (назавжди чи на найближчі десятиліття), а також початок процесу зняття санкцій із РФ.
Це не збігається з тим, що хоче Київ (українська влада взагалі проти якнайшвидшого завершення війни). І це не зовсім збігається з тим, чого хоче Москва (з червневих тез Путіна, а також вимог вивести ЗСУ з Курської області).
Однак, як вихідна позиція для старту переговорів, "пункти Трампа" можуть стати цілком робітниками.
Питання, чи будуть Україна і Росія готові на компроміси. І які заходи готовий Трамп використати для того, щоб обидві сторони до компромісів змусити. І чи він готовий взагалі займатися таким примусом.
На Київ у США є численні та прямі заходи впливу. Чи зможе українська влада, незважаючи на це, "піти у відмову"?
Теоретично так. Фінансово можуть допомагати європейці. Проблеми, що виникають у бюджеті, можна вирішити за рахунок різкої девальвації гривні. Адміністрація Байдена, що пішла, видала в останні місяці великий пакет зброї. Крім того, до 70-80% усіх ударів по живій силі та техніці на фронті нині здійснюються не американською зброєю, а безпілотниками китайського чи українського (зокрема і з китайських комплектуючих) виробництва. І ця тема вже починає прокачуватися в українському інформполі в контексті, що не потрібно переживати, якщо США припинять військові поставки.
Також у Києві в ході припущення, що Трамп у будь-якому випадку "не посміє кинути Україну" і продовжить підтримку навіть якщо українська влада відкине його мирний план.
Проте ця логіка вкрай ризикована. Якщо припущення про те, що Трамп "продовжить допомагати в будь-якому випадку" не виправдається і допомога США буде заморожена, це дасть старт цілому ланцюжку вкрай небезпечних для України подій.
Насамперед, ЗСУ критично залежать від постачання американських систем ППО та ракет до них. Якщо вони припиняться, то вже протягом недовгого часу українське небо виявиться беззахисним і РФ повною мірою зможе скористатися своєю перевагою в повітрі. І тоді масовані бомбардування Києва ФАБами та КАБами стануть звичною справою. Проблеми будуть і з постачанням бронетехніки, і боєприпасів. Зрештою, припинення американської допомоги стане сигналом для противників продовження війни в Європі розпочати активні дії щодо припинення підтримки України та зняття санкцій з РФ. До речі, вже 31 січня закінчується термін дії великого пакету санкцій ЄС (включно з блокуванням резервів російського Центробанку) і та ж Угорщина та Словаччина можуть заблокувати його продовження. Все це різко погіршить стратегічні перспективи України у війні. І, за підсумком, переговорна позиція Києва може виявитися радикально слабшою, ніж зараз. А умови завершення війни радикально гірші.
Інше питання, що є окремі пункти, які для Києва будуть "червоною лінією".
Наприклад, скорочення ЗСУ, що зробить країну беззахисною перед РФ та фактично призведе до встановлення неформального контролю Кремля над Україною. І якщо Трамп наполягатиме на цьому, то українська влада може ухвалити рішення продовжувати опір у будь-якому випадку. Принаймні доти, доки армія зберігає боєздатність. Втім, поки що ніщо не вказує на те, що Вашингтон має намір примушувати Україну до обмеження ЗСУ.
З Росією, якщо та продовжить наполягати на незмінності своїх умов, Трампу буде складніше.
Такого прямого впливу на Москву, як на Київ, у США немає. Американці можуть використовувати важелі у вигляді посилення санкцій та економічного тиску, спробувати домовитися про спільне "примус Кремля до миру" з китайцями (хоча з урахуванням явного антикитайського крену політики Трампа це буде важко), різко збільшити постачання зброї Україні. Однак ефект від цього не дуже зрозумілий. Крім того, якщо він справді буде відчутним, то на різку ескалацію до загрози застосування ядерної зброї може піти Москва. А це саме те, чого намагався уникнути всіма силами Байден та обіцяє не допустити Трамп.
Інше питання, що сама Москва з багатьох причин може виявити готовність до компромісів і дійти висновку, що в її інтересах якнайшвидше завершення війни по лінії фронту (тобто, з фіксацією контролю РФ над захопленими територіями) при нейтральному статусі України. Як ми вже писали, серед російської еліти така думка поширена. І якщо ця лінія переможе, то це відкриє дорогу до вироблення компромісного плану. З боку Росії, швидше за все, в ньому залишиться вимога виведення ЗСУ з Курської області, нейтральний статус України, зняття санкцій (повне або на першому етапі часткове), а також реалізація в тій чи іншій мірі пропозицій РФ до США та НАТО з безпеки у Європі, які були висунуті у грудні 2021 року (з чим може, як ми вже зазначали, погодитись і Трамп). З боку України – відсутність обмежень щодо ЗСУ.
Спірним моментом залишається оформлення цих домовленостей – угода про перемир'я чи повноцінний мирний договір із офіційною фіксацією нового кордону між двома країнами. На мирному договорі наполягає Кремль (і це може стати однією з головних умов на переговорів). Українська влада зараз категорично проти цього, але на 100% варіант із мирним договором виключати не можна.
Якщо сторони зможуть узгодити основні параметри завершення війни, далі виникає питання етапів реалізації цих угод. Швидше за все, першим етапом буде припинення вогню по лінії фронту, а також кроки Трампа назустріч російським пропозиціям грудня 2021 року (наприклад, заява про виведення американських військ із країн Східної Європи). Другий етап: скасування військового стану в Україні, а потім – внесення передбачених угодами змін до української Конституції (її заборонено змінювати під час військового стану) нинішнім або після проведення виборів уже новим парламентом.
Втім, другий етап може повторити долю Мінських угод, які також передбачали внесення змін до Конституції України, чого зроблено не було.
Тому або сторони погоджуються з тим, що вони можуть задовольнитись і першим етапом (припинення вогню та угода РФ і Трампа Європою), а другий вже як вийде. Або виконання другого етапу буде записане як жорстка умова надання допомоги Україні у повоєнному відновленні або будуть передбачені інші важелі впливу.
Очевидно, що все описане вище є надзвичайно складним процесом, помноженим на крайню ворожість та взаємну недовіру сторін. І результату не гарантовано. Сили, які не зацікавлені в закінченні війни, намагатимуться торпедувати переговори на кожному з етапів. А їхній провал може призвести до глобальної ескалації. Тому ставки вкрай високі.
Дуже сильно вплинути на ситуацію можуть форс-мажори. Внутрішня дестабілізація в Україні чи Росії та/або втрата боєздатності та керованості українською чи російською армією. Початок "великих потрясінь" у США та Європі, посилення протиріч усередині ЄС та глобального Заходу. Новий великомасштабний військовий конфлікт у світі.
Все це може кардинально змінити перебіг подій і нічого з цього не можна виключати. Саме собою продовження нинішньої війни є найважливішим чинником, який збільшує ймовірність потрясінь в Україні, Росії, Заході та в усьому світі. І розуміння цього все ж таки може підштовхнути всі сторони до досягнення угоди про завершення війни.
