Людство офіційно прожило першу чверть 21 століття. Що збулося із прогнозів 20 століття?
Людство офіційно прожило першу чверть 21 століття, на яку у минулому, 20 столітті, покладалися величезні надії.
Саме з цими очікуваннями був пов'язаний справжній бум наукової фантастики: письменники малювали іноді блискучі, а іноді й страшні картини часу, в який ми живемо зараз.
Найоптимістичнішими були радянські фантасти. Наприклад, у циклі "Опівдні" братів Стругацьких людство вже до початку 21 століття підкорило Сонячну систему, а у 2017 році почало серйозно готуватися до міжзоряних перельотів. Що ж до самої Землі, то на ній (судячи за романом "Хижі речі століття") до 2020 року майже повністю переможена бідність, створена медицина, здатна лікувати практично будь-які хвороби, а завдяки автоматизації людство практично повністю звільнено від необхідності важкої праці: навіть повсякденні побутові справи взяли на себе.
Політ фантазії західних письменників був трохи скромнішим: Артур Кларк у "Космічній одіссеї 2021 року" описує подорож до Юпітера як таку, що знаходиться на межі людських можливостей. Однак у світі "Одіссеї" вже підкорений Місяць і створено повноцінний штучний інтелект – досягнення, до яких людство підбирається лише зараз.
Ще один культовий фантастичний твір, дія якого розгортається в наші дні (а точніше, в 2021 році) – "Чи мріють андроїди про електровівців" Філіпа Діка, за яким згодом було знято фільм "Той, що біжить по лезу". Згідно з Діком, на цей час ми мали б уміти створювати автономних роботів зі штучним інтелектом, які не відрізняються від живих істот, а також створювати колонії на Марсі.
Щоправда, відбувається це за умов, коли земна біосфера майже повністю зруйнована за підсумками світової війни.
А ось у знаменитому фільмі 80-х років минулого століття "Назад у майбутнє" реальність 2015 року набагато позитивніша і разюче відрізняється від реального 2015 року. Якщо вірити фільму, то ще 10 років тому ми мали освоїти антигравітацію, керований термоядерний синтез (реактор "Містер Фьюжн", що дає енергію машині часу), робототехніку та багато іншого.
А розумний одяг, що став однією з "фішок" фільму, підганяється під параметри власника, вказує на високий рівень розвитку нанотехнологій.
Чому ж вийшло так, що письменники-фантасти щодо недавнього минулого настільки сильно прогадали зі швидкістю розвитку технологій? Багато фанатів наукової фантастики схильні пояснювати це тим, що людство "звернуло не туди", сконцентрувавшись на споживчих, а не фундаментальних речах. Грубо кажучи, віддавши перевагу Айфонам, а не польотам до інших планет.
Однак, очевидно, справа в іншому. "Золоте століття фантастики" припало на 50-70 роки 20 століття, коли людство жило в епоху науково-технічної революції з характерними для неї високими темпами розвитку у зв'язку з цілим рядом проривів у багатьох галузях знань.
І саме за характерною для того часу швидкістю розвитку технологій фантасти і будували свої очікування. На жаль, їм не судилося збутися: наука розвивається нелінійно, і багато речей, які могли здатися легко досяжними, на практиці впиралися в неочевидні, але не менш важко переборні технологічні бар'єри.
Однак, зараз ми, схоже, стоїмо на порозі прориву, який можна порівняти з тим, що мав місце в минулому столітті, в епоху перших космічних польотів.
Пов'язаний він із розвитком штучного інтелекту та роботизованих технологій.
Це відкриває великі перспективи розвитку людства, але несе й грандіозні небезпеки.
Фантастика багата і на апокаліптичні сценарії майбутнього, в яких технології використовуються для самознищення людства або взагалі виходять з-під контролю людей.
Найбільш відомий такий сюжет – фільм "Термінатор", де штучний інтелект оголосив війну людям.
Але є ще й розповідь згаданого вище Філіпа Діка "Друга модель", сюжет якої містить паралелі з нинішньою війною в Україні. У ній описується війна між Радянським Союзом та силами ООН на чолі зі США. Сили ООН створюють бойових роботів, відомих як "Кігті".
Для того, щоб вони не атакували своїх солдатів, останнім роздають спеціальні браслети. "Кігті" виробляються на повністю автоматизованих заводах, керованих роботами. Але поступово роботи виходять з-під контролю і починають створювати досконаліші моделі, які вбивають уже всіх людей, незалежно від того, на чиєму боці вони воюють.
Загалом розвиток технології дійсно може призвести до дуже різних результатів. І тільки від самого людства залежить, у якому напрямку вони будуть розвиватися – розвитку чи знищення.
