Слово за Китаєм. На чию користь буде 50-денна пауза Трампа?
Учорашні заяви президента США Дональда Трампа, які виявилися набагато м'якшими щодо РФ, ніж очікувалося напередодні, викликали багато скептичних коментарів на Заході та в Україні та зневажливих – у Росії. Особливо з приводу 50-денного терміну, який Трамп відвів Володимиру Путіну для зупинки вогню, після закінчення якого Білий дім загрожує ввести проти РФ 100% вторинні санкції, якщо миру в Україні не буде.
Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв назвав це "театральним ультиматумом". А російський фондовий ринок учора навіть пішов у зростання, коли стало зрозуміло, що негайних санкцій не буде.
"50 днів від Трампа дають Путіну стратегічну перевагу: час для зміцнення позицій, тиску на Європу та військового зближення з Китаєм та КНДР. Під питанням залишається, настав поворотний момент чи це чергова відстрочка", - пише The Washington Post.
Багато хто також звернув увагу на повідомлення у ЗМІ про те, що під час останньої розмови з Трампом, що відбулася близько 10 днів тому, Путін заявив про намір протягом 60 днів здійснити великий наступ. І оголошена вчора пауза із санкціями на 50 днів логічно вписується у цей термін. Тобто Трамп ніби дає можливість Путіну провести запланований наступ.
Це надало нового дихання популярної версії про масштабну змову президентів США та Росії. Мовляв, так було задумано спочатку: Путін до кінця літа захопить нові території, після чого буде укладено мирну угоду про Україну.
Втім, навіть якщо абстрагуватись від цієї конспірології, то вчорашні заяви Трампа справді відкривають для РФ можливості завершити війну на переможній ноті.
Фактично, Вашингтон дав Путіну ще майже два місяці для наступу. Обіцяні постачання зброї дійдуть до України невідомо, коли і в якій номенклатурі. Навіть якщо ЗСУ швидко отримають кілька обіцяних батарей ППО Patriot та далекобійні (до 400 кілометрів) ракети з дозволом бити ними територією Росії, це навряд чи сильно змінить ситуацію на фронті, хоча й може завдати РФ відчутних втрат і покращити захист окремих міст в Україні. Однак ще питання, в якій кількості поставлятимуть зброю. Якщо вірна інформація німецьких ЗМІ і йдеться про передачу ЗСУ американської зброї з європейських арсеналів з подальшим їх поповненням за рахунок закупівель у США, то ці обсяги будуть невеликими.
За таких вступних Росія може до кінця літа захопити нові території, після чого вийти на угоду зі США, отримавши якісь поступки від Вашингтона за згоду на мир. Причому, можливо, навіть більше за те, що Трамп був готовий дати навесні.
Однак це станеться лише у випадку, якщо Москва за 50 днів доб'ється приголомшливих успіхів на фронті, що дозволяють схилити Україну до ухвалення умов РФ (що поки не виглядає реалістичним), або якщо Путін погодиться піти на перемир'я по лінії фронту і відмовитися від тих своїх вимог, які Україна вважає повністю неприйнятними: передача чотирьох. Якщо ж Кремль виявиться до такого не готовий, то ситуація буде зовсім іншою.
Після вчорашніх заяв Трампа різке посилення тиску на РФ після закінчення 50-денного терміну більш ніж можливо. Президент США вже надто втягнувся в українське питання, аби забути про свій ультиматум. Якщо тільки, звичайно, його увага повністю не переключиться на інші проблеми, що різко загострилися, чого теж не можна виключати.
У меншій мірі загрози стосуватимуться постачання зброї, за якими Захід має об'єктивні обмежувачі у вигляді виснаження запасів і тимчасових обмежень для розширення виробництва.
Головна загроза для РФ після закінчення 50-денного терміну - це введення вторинних санкцій у вигляді 100% мит проти покупців ключових російських товарів. Хоча в Росії до них поширене зневажливе ставлення на тих підставах, що всі попередні санкції не дали особливого ефекту, Трамп може побоятися вводити їх через зростання цін на нафту, а Китай ігноруватиме обмеження, проте потенційно вони для РФ дуже небезпечні. Набагато небезпечніше, ніж усі заходи, які вводили до того. Фактично США мають намір застосувати світове торгове ембарго, тобто заборону на купівлю проти основних експортних товарів Росії - насамперед енергоносіїв.
Це може призвести до обвального падіння доходів Москви від експорту і мати руйнівні наслідки для російської економіки. РФ опиниться в положенні Югославії часів Слободана Мілошевича, коли з 1992 року проти країни були введені міжнародні санкції на рівні ООН, Іраку часів Саддама Хусейна після 1991 року або ПАР, коли під кінець 1980-х років до санкцій проти неї приєдналися США та інші західні країни.
Зрозуміло, що стійкість РФ значно вища, ніж у цих країн. Також очевидно, що санкції намагатимуться обминати. Але падіння експорту буде суттєвим, що стратегічно послабить Росію, загостривши всі внутрішні і зовнішні проблеми, які є в неї.
У Росії і навіть на Заході поширена впевненість у тому, що Трамп побоїться вводити вторинні санкції через зростання цін на нафту, яке вони можуть викликати. Ризики для США справді великі. Але Білий дім за наявності сильного бажання нинішнього господаря вони можуть і не зупинити. А щодо цін, то принаймні частково припинення постачання нафти і газу з РФ можуть замінити інші експортери за рахунок нарощування видобутку. Насамперед самі США, що принесе їм колосальний прибуток.
Не боятися обіцяних Трампом вторинних санкцій Москва може лише за двох умов. Перше: якщо як мінімум Китай оголосить, що США не мають права йому вказувати, у кого що купувати, і у разі введення проти КНР 100% американських мит у покарання за купівлю російських товарів запровадить аналогічні тарифи проти імпорту зі США і обмежить експорт рідкісноземельних металів. Тоді почнеться нова світова торговельна війна, в ході якої, як і раніше, Вашингтон, ймовірно, буде змушений відступити. При цьому антиамериканський альянс Китаю та Росії ще більше зміцниться і таким чином Трамп зазнає найбільшої геополітичної поразки.
Друге: якщо Путін хоче і готовий використати введення вторинних санкцій як привід для різкої ескалації у відносинах із США аж до доведення ситуації до реальної загрози ядерної війни з розрахунку на те, що Трамп не захоче наражати Штати і весь світ на ризик знищення заради України і зрештою відступить. Тобто відбудеться Карибська криза - 2, про можливість повторення якої в Москві останні три роки говорять постійно. Хоча ця гра, мабуть, дуже ризикована. Далеко не очевидно, що обидві сторони встигнуть відійти від краю прірви завдяки домовленостям, як це сталося у 1962 році.
Якщо у Москви немає залізних гарантій, що Китай не відмовиться від закупівлі російських товарів навіть під загрозою введення 100% мит США, і якщо Кремль не готовий загрожувати Вашингтону війною, то введення вторинних санкцій стане вкрай важким ударом по РФ. У такій ситуації завершення війни лінією фронту до кінця літа, тим більше якщо за це Трамп піде з деяких питань на поступки РФ, буде для Путіна абсолютно переможним сценарієм.
Але, повторимося, все залежить від того, чи Китай готовий зважитися на жорстку торгову війну зі США, продовжуючи купувати російські товари, а Кремль - до різкої ескалації у відносинах з Вашингтоном, якщо Штати введуть вторинні санкції.
