Аналізуємо підсумки 1164-го дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Армія РФ продовжує рух біля траси Покровськ - Костянтинівка і намагається оточити підрозділи ЗСУ біля розв'язки, повідомляє Deep State.
РФ захопила Тарасівку, намагається заходити до Новооленівки на північ і вже заходила до Нової Полтавки по той бік траси.
Вчора деякі українські та російські військові паблики повідомляли, що Новооленівка частково вже під контролем РФ, які таким чином організували прорив у 5 кілометрів (карта Deep State цього не підтверджує).
Ідуть атаки на Малинівку, де бойові дії продовжуються, РФ намагається закріпитися та оточити підрозділи ЗСУ у розв'язки.
Також росіяни просунулися біля Сухої Балки, що на схід.
Російські військові паблики заявляють початок штурму Покровська.
Вони стверджують, що РФ захопила село Звєрєво і цієї ночі атакувала південну околицю райцентру – мікрорайони Парковий та Лазурний. Одні російські телеграм-канали пишуть, що там удалося закріпитися. Інші, що то була розвідка боєм.
Україна цього не підтверджувала - як і втрати Звєрєво, за картою Deep State воно розташоване під контролем ЗСУ. Генштаб у ранковому зведенні повідомив про російські атаки в районі Звєрєво.
Водночас, українські військові вчора з вечора писали про погіршення ситуації під Покровськом.
Боєць "Айдару" Станіслав Бунятов заявив, що "на Покровському напрямку відверто важко", росіяни посилюються резервами.
"Якщо ми далі збирати дрони "на колінах" і покладемося виключно на професіоналізм людей, то рано чи пізно зайдемо в глухий кут", - пише він.
Боєць ЗСУ з позивним "Мучною" вважає, що "ворог нарощує темп наступу і всерйоз готується дійти до міста". Він також повідомляв про посилені атаки в районі Звєрєво, але не підтверджував російського там просування.
До обстрілу. "Шахеди" вчора масовано атакували Запоріжжя. Там вразили завод із ремонту електровозів. Також постали будівлі. Понад 30 людей отримали поранення.
Вночі під масованою атакою з повітря та моря вперше за довгий час був Крим. Російське міноборони заявило про наліт більш ніж 80 дронів та десятка безекіпажних катерів. Є відео пожежі.
Російські паблики пишуть, що в ході цієї атаки українські морські дрони вдарили ПТУРами по газовидобувних вежах у районах родовищ Шмідта та Голіцинське.
При цьому, на їхню думку, не всі катери було знищено, дехто міг "зависнути" в автономному режимі, щоб пізніше знову завдати удару. Загалом, за їхніми даними, із Вилкового у бік Зміїного вийшла група понад 30 морських дронів, але лише наскільки атакували Крим.
Спікер Української добровольчої армії "Південь" Сергій Братчук підтверджує удари по вежах. Він також каже, що з деяких безекіпажних катерів було запущено безпілотні дрони, які атакували Крим. Вибухи були, за його даними, зокрема у районах військових аеродромів.
Підводні камені угоди з надр
Сьогодні у Раді виступив прем'єр Денис Шмигаль, який відповів на запитання депутатів щодо ресурсної угоди, яку підписала Україна.
Він розповів, що американо-український фонд, куди надходитимуть доходи від українських надр, буде зареєстровано у США. За словами прем'єра, це "попередня домовленість". При цьому рахунок фонду буде відкрито в Україні і наповнюватиметься він у гривні.
Раніше з опублікованого владою України рамкового документа такої інформації не випливало. Тобто юрисдикція фонду, куди надходитимуть доходи від укранських надр, буде зазначена у додаткових угодах, які, за версією Кабміну, ще доведеться підписати.
Але це за версією Кабміну. Українські депутати та західні ЗМІ впевнені, що ці угоди вже затверджені Україною.
"За моєю інформацією, другу угоду по суті та формі теж обидві сторони погодили. Але поки що уряд його депутатам не представив. І тому виходить, без неї депутати голосуватимуть за ратифікацію того, що не бачили. Або, точніше, що побачать згодом", - пише нардеп Ярослав Железняк.
За його даними, ратифікація рамкового документа, де немає особливої конкретики, може відбутися на позачерговому засіданні Ради 8 травня. Інші ж угоди ратифікації в Раді, як заявив Шмигаль, не вимагатимуть.
При цьому дві інші угоди депутатом до ратифікації не покажуть
Нардеп від партії "Європейська солідарність" Ірина Геращенко повідомила, що додаткові угоди вже затверджено Україною. За її словами, у США було підписано три документи щодо мінеральної угоди. При тому, що уряд поки що оприлюднив лише одне, найзагальніше.
При цьому вона каже, що у двох "таємних угодах" закладено основні умови угоди.
"Уряд Зеленського так і не надав депутатам і суспільству всі підписані в США угоди, яких, як виявилося, три, а не одна. Але влада дуже поспішає з ратифікацією таємних документів. При цьому хочуть ратифікувати у ВР тільки один рамковий документ, інші називають імплементаційними, хоч саме в цих двох таємних". – пише Геращенко.
Справді, Шмигаль сьогодні у Раді також заявляв, що угода буде безстроковою. І що через десять років сторони можуть витягувати з фонду доходи та порушувати питання про припинення угоди. Зазначимо, що такий пункт не вказано в опублікованому Україною варіанті договору.
Західні медіа також пишуть про те, що Україна підписала вже всі три угоди - включаючи деталізований документ про те, як працюватиме американський фонд, куди потечуть прибутки від українських надр.
Financial Times пише, що коли міністр економіки Юлія Свириденко вже летіла до Вашингтона для підписання рамкової угоди в середу, американські чиновники наполягли, щоб вона також підписала два додаткові документи — повну угоду про фонд та технічну програму. Коли Україна спробувала відмовитись, Штати звинуватили Київ у спробі зірвати переговори.
За словами джерел, США заявили Україні, що Свириденко має "бути готова підписати всі угоди або повернутися додому".
Українці спочатку відмовилися, але потім "сказали, що знайдуть спосіб". А пізніше Кабмін "дозволив Свириденко діяти без схвалення парламенту", і незабаром угоду було завершено.
Виходячи з цієї інформації – а також з того, що зміст двох додаткових договорів українська влада завзято не розкриває – можна зробити висновок, що в цих документах містяться м'яко кажучи спірні з погляду української вигоди норми.
Українські нардепи в інтерв'ю західним ЗМІ називають угоди "вибором між поганим та гіршим".
Financial Times розповідає, що спочатку Зеленський, коли у вересні запропонував кандидату в президенти Трампу цю ідею з мінералами, хотів таким чином зацікавити його у продовженні військової допомоги Україні у разі перемоги.
Трамп відреагував з "інтересом", але українці "і уявити собі не могли, наскільки безжально Трамп буде зацікавлений в українських корисних копалинах і наскільки катастрофічними можуть стати переговори для Києва, президента Зеленського та перспектив стримування російського вторгнення".
Високопоставлений український чиновник заявив, що Зеленський мав відразу "кристально ясно" заявити про зв'язок "з майбутніми гарантіями [американської] допомоги у сфері безпеки" (в опублікованому Києвом договорі жодних гарантій такої допомоги немає - Ред. ).
"Ми не обирали між хорошим і поганим - ми обирали між поганим і гіршим. Те, що ми отримали - краще за початкову пропозицію", - заявила депутат "Євросолідарності" Інна Совсун.
Проте, українська влада намагається тримати оптимістичний тон і заявляє, що договір допоможе залучити в Україну інвестиції. А також зробить США зацікавленими в тому, щоби на Україну не було нових нападів, які можуть поставити під удар розробки родовищ.
Втім, історичні приклади не підтверджують цього оптимізму.
Можна згадати історію про так званий Іракський фонд розвитку (Development Fund for Iraq, DFI), створений американцями та тимчасовою іракською адміністрацією відразу після завершення війни в Іраку 2003 року.
Концепція фонду виглядала дуже схоже на те, що зараз пропонується Україні: різні кошти, які були у розпорядженні нової іракської влади (насамперед доходи від продажу нафти, а також заарештовані за кордоном кошти уряду Іраку та особисто Саддама Хусейна) передавались до фонду, а звідти мали надходити підрядні проекти і після того, як надходити підрядники.
Діяльність фонду тривала з 2003 по 2010 рік, після чого американці передали контроль над ним іракському уряду, який організацію благополучно та ліквідував.
За оцінками ООН, за цей час у розпорядження фонду було передано близько 150 мільярдів доларів – дуже значну суму для країни, річний ВВП якої в ті роки становив близько 50 мільярдів доларів.
Значну частину цих коштів було витрачено на виплату зарплат держслужбовцям та працівникам бюджетного сектору. Однак велика частина коштів пішла на реалізацію інфраструктурних проектів.
Виконання переважної більшості було довірено американським компаніям. Наприклад, один з найбільших підрядників, американська Kellogg Brown & Root, отримала з DFI близько 3,5 мільярда доларів, Bechtel Corporation заробила в Іраку близько 2,5 мільярда доларів, займаючись відновленням систем електро- і водопостачання, DynCorp International - близько півтора мільярда на навчанні та постачаннях обладнання для іракської та лікарень тощо.
Зробити на ці гроші можна багато, і плани у фонду справді були масштабними. Так, планувалося відновити теплоелектростанції в Багдаді та Басрі, каналізацію та водоочисні станції - у Багдаді, Мосулі, Наджафі та Насирії, побудувати завод з переробки нафти в Бейджі, реконструювати аеропорт Багдада та інше.
Але на практиці все виявилося далеко не так райдужно: багато проектів так і не були здані або здані із затримками та в обмеженому обсязі. Наприклад, не вдалося добудувати електростанцію в Мосулі (її вже пізніше добудовував уряд Іраку за свій рахунок), залишилася незакінченою станція очищення води в Саб-Аль-Бур, залишилися недобудовами будинок лікарні в Ер-Рутбі та нафтозавод у Бейджі.
Наступний аудит показав масу порушень, допущених керівництвом фонду, особливо так званої Тимчасової коаліційної адміністрацією на чолі з американцем Полом Бремером.
Так проведені представниками МВФ та ООН перевірки встановили, що майже всі контракти укладалися без конкурсу, тобто підряди видавалися насправді в ручному режимі. Нерідко мали місце випадки значного завищення цін: скажімо, згадана вище Kellogg Brown & Root закуповувала в Кувейті паливо $1,18 за галон, а Тимчасовій адміністрації продавала за $2,64. Аудитори з Ernst & Young виявили десятки проектів-примар (переважно шкіл), які будувалися лише на папері, хоча кошти для їх будівництва із фонду виділялися справно. А Рахункова палата США з'ясувала, що близько 18 мільярдів доларів із фонду просто зникли у невідомому напрямку.
Примітно, що відповідальності за порушення та навіть явні розкрадання коштів фонду ніхто не поніс: американські суди відмовлялися розслідувати дані справи, оскільки кошти DFI не є грошима американського уряду, і поводження з ними не можна розслідувати та судити за американськими законами.
А глава тимчасової адміністрації Скотт Бреннет у результаті був нагороджений президентською медаллю Свободи, за "особливо гідний внесок у безпеку та національні інтереси США".
В окремому матеріалі ми розбирали, як аналогічний фонд відновлення працював в окупованому американцями Іраку. Якщо коротко - американські компанії отримали величезні замовлення, які фінансувалися за рахунок продажу іракської нафти. При цьому багато з цих проектів не були виконані, а багатомільярдні виплати безслідно втекли до США.
Чому "зависли" переговори щодо України
Учора низка американських представників дала зрозуміти, що Україні та Росії потрібно розпочати прямі переговори.
Віце-президент Венс заявив, що українці та росіяни мають самі домовитися між собою про завершення війни.
"Думаю, українці, так, звичайно, вони злиться через вторгнення, але чи варто продовжувати втрачати тисячі і тисячі солдатів заради кількох миль туди чи сюди? Я сподіваюся, що обидві сторони одумаються", - заявив Венс в інтерв'ю Fox News.
Він сказав, що "оптимістично налаштований" після підписання угоди з надр. "Але сказати, що я впевнений (незабаром закінчення війни - Ред.) важко, тому що остаточне рішення мають ухвалити росіяни та українці", - додав віце-президент.
"Ми домоглися, щоб вони подали пропозиції щодо миру, підписали угоду щодо корисних копалин. Думаю, ми прийшли до моменту, коли вони повинні сказати: "Ми припиняємо боротися. Ми припиняємо втрачати тисячі та тисячі молодих життів. Ми з цим покінчили". Але тільки Росія та Україна можуть ухвалити це рішення. Навіть президент Трамп не може зробити це за них", - сказав Венс.
Приблизно про це заявили в Держдепартаменті.
За словами представника відомства Теммі Брюс, тепер результат війни потребує "конкретних ідей" з боку Москви та Києва. "Ми не будемо посередниками. Ми не миттєво прилітатимемо на інший кінець світу, щоб модерувати зустрічі. Тепер робота повинна вестися між двома сторонами", - сказала вона.
Держсекретар Рубіо також сказав, що без прориву в переговорах США займуться іншими питаннями.
"Я думаю, що ми знаємо, де зараз знаходиться Україна, і ми знаємо, де зараз знаходиться Росія. Вони ближчі, але все ще далеко один від одного. І повинен відбутися справжній прорив дуже скоро, інакше президент (Трамп) повинен буде ухвалити рішення, скільки ще часу ми повинні присвятити цьому. Тим більше, що у світі є багато й інших проблем, на яких потрібно зосередитися", - заявив Fox.
Нагадаємо, Москва заявляла, що готова до прямих переговорів із Києвом "без попередніх умов", але вимагає для цього скасувати указ Зеленського про заборону переговорів з Путіним. Київ заявляє, що готовий на переговори з Москвою "у будь-якому форматі", але тільки після припинення вогню.
Оскільки Москва не згодна на безумовне припинення вогню, а Київ - на відміну указу, що забороняє переговори, то прямий контакт України та Росії відбутися зараз не може. Але це формальні причини. Фактичні ж у тому, що сторони навіть за посередництва Трампа на даний момент не можуть дійти спільного знаменника з питання світу в цілому.
Не виключено, що саме тому Трамп почав закликати Україну і РФ до прямих переговорів. Багато хто розцінює це і як варіант "красивого" виходу США з переговорного процесу (мовляв, це не ми провалили розпочатий мирний процес, а Київ та Москва).
За версією газети Politico, зараз переговори вперлися більше у позицію Росії, на яку США мають обмежений вплив (на відміну від України).
У Білому домі немає єдиної думки, що робити далі із РФ. Ресурсна угода з Україною "навряд чи пом'якшить опір Путіна" мирному плану Трампа, "і Білий дім поки що не знає, як це змінити".
"Більше санкцій стануть наступним поворотом гайок, якщо президент захоче піти цим шляхом", - каже співрозмовник видання. Але Politico запитує, чи буде цього достатньо для зміни позиції РФ.
Bloomberg пише, що команда Трампа вже розробила план тиску на РФ, на випадок, якщо Москва відмовиться підтримати мирний план президента США. Джерела видання не свідчать, які варіанти тиску розглядаються. Зазначається, що Трамп ще не ухвалив жодного рішення, оскільки дипломатичні зусилля продовжуються.
Докладніше про те, чи погодиться Путін завершити війну на умовах плану Трампа, ми писали тут.
Втім, щодо вимог Білого дому до України та Росії розпочати прямі переговори, то тут варто звернути увагу на один чудовий момент.
Ще тиждень тому, коментуючи переговори Путіна та Віткоффа в Кремлі заявили, що там обговорювалося питання прямих переговорів між Україною та Росією, після чого Пєсков заявив, що до таких переговорів Кремль готовий, причому без жодних умов (потрібно лише скасувати указ Зеленського про заборону переговорів з Путіним).
Крім того, Пєсков заявив ще дві речі, на які звернули меншу увагу.
По-перше, він сказав, що питання мирного врегулювання має вирішуватись безпосередньо з Україною, а не зі США.
По-друге, заявив, що хоч у Москви в. є «сумнів щодо легітимності Зеленського», проте врегулювання важливіше. Тобто дав зрозуміти, що на переговори із Зеленським Кремль погоджується.
Тому, якщо зіставити заяви про необхідність "прямих переговорів", які протягом тижня йшли з Москви та Вашингтона, напрошується висновок про те, що це частина якоїсь єдиної лінії.
Щоправда, не зовсім зрозуміла роль у цій лінії Києва. Українська влада, як писалося вище, заявляє, що готова до переговорів з РФ лише після припинення вогню. При тому, що із заяв американців та росіян не випливає, що вони хочуть прямих переговорів після укладання перемир'я, а не до нього.
Інше питання, що саме на цих прямих переговорах обговорюватиметься, якби вони не відбулися. Умови перемир'я можна узгодити й у технічному порядку через посередників. Для цього прямі переговори не є обов'язковими.
Вони мають сенс лише якщо в обох сторін є настрій на те, щоб домовитися один з одним про подальше мирне співіснування після війни, а не робити головним державним завданням "накопичити сили, щоб потім остаточно знищити ворога". І саме умови такого співіснування можуть промовлятися через прямий діалог.
Але поки що немає ознак, що українська та російська влада до такого діалогу одна з одною в принципі готова. Хоча, можливо, у Білому домі, наполягаючи на прямих переговорах, знають щось більше, ніж відомо широкій громадськості.
