Аналізуємо підсумки 1157 дня війни в Україні.
"План Зеленського" проти "плану Трампа"
Сьогодні стало відомо, які зустрічні пропозиції Україна представила у Лондоні у відповідь на відкинутий нею мирний план Трампа.
Їх опублікувало британське видання The Telegraph. Вказується, що ці виправлення лобіюють і європейські союзники Києва. Український президент уже вчора підтверджував, що новий план передано до Білого дому.
Замість семи пунктів у Трампа щодо Зеленського їх залишилося п'ять. У центрі вимог Києва - твердження про те, що Крим "офіційно не має бути визнаний російським" (за даними ЗМІ, США збираються офіційно визнати російський статус півострова).
"Крим є ключовим каменем спотикання", - додає газета.
Також в угоду вписано згадку Китаю - зважаючи на все, в негативному контексті.
"Пункти перший і другий зосереджені на тому, щоб подати будь-яку мирну угоду як "засновану на міжнародному праві, а не на капітуляції", з конкретним попередженням про можливе вторгнення Китаю на Тайвань", - йдеться у статті.
Крім того, правки Зеленського наполягають на "чітких гарантіях безпеки в якості ціни за будь-яку передбачувану мирну угоду, яка призведе до того, що Україна тимчасово поступиться територією Росії".
Третій пункт — це "спроба вирвати контроль над переговорами у Трампа та повернути Україну до центру мирного процесу" (мабуть, мова про те, що Київ має відігравати провідну роль у переговорному процесі, про що в тій же статті говорив Стармер – Ред. ).
Четвертий пункт "служить попередженням як для США, так і для НАТО, що надання Росії контролю над Кримом дозволяє їй загрожувати атаками не лише Україні, а й союзникам Чорного моря - Туреччини, Румунії та Болгарії".
П'ятий та останній пункт "ясно дає зрозуміти, що Росії не повинно бути дозволено використовувати угоду для обмеження розміру збройних сил чи оборонно-промислової бази України".
Агентство Reuters також пише, що Україна та європейські країни відкинули багато пунктів мирного плану Трампа. Видання порівнює, як пропонують поміняти американський план у Києві.
Трамп пропонує, щоб Штати визнали Крим де-юре, а чотири області України де-факто під контролем РФ. "Навпаки, європейський та український документ відкладають докладне обговорення території до укладення угоди про припинення вогню, і в документі не згадується визнання російського контролю над якоюсь українською територією", - пише видання.
Трамп готовий зняти з РФ усі санкції, запроваджені починаючи з 2014 року. У виправленнях України та Європи йдеться, що санкції будуть "поступово пом'якшені після досягнення сталого світу" і можуть бути відновлені, якщо Росія порушить умови мирної угоди.
Щодо довгострокової безпеки України, у плані Трампа йдеться, що Україна матиме "надійну гарантію безпеки" з європейськими та іншими дружніми державами, які виступають як гаранти. Але жодних додаткових подробиць із цього приводу не наводиться. Також йдеться про те, що Україна відмовиться від прагнень щодо вступу до НАТО.
В українсько-європейському документі пропонується, що не буде жодних обмежень на українські сили та жодних обмежень на розміщення союзниками України своїх військових сил на українській території (Reuters вважає, що РФ буде однозначно проти цього).
У правках України та Європи пропонуються також гарантії безпеки для України, у тому числі з боку США, в рамках "угоди на кшталт статті 5", що є посиланням на положення НАТО про взаємну оборону (тобто йдеться про зобов'язання країн-гарантів вступити у війну з РФ у разі нового нападу).
Європейський та український документ також пропонує Україні отримати фінансову компенсацію за збитки, завдані війною, з російських активів за кордоном, заморожених. Американські пропозиції говорять лише про те, що Україна отримає фінансову компенсацію, не вказуючи на джерело грошей.
Також агентство наводить два нових пункти плану Трампа, які раніше не публікувалися.
- Україні повертається контроль над греблею Каховської ГЕС у Херсонській області,
- Україні повертається контроль над Кінбурнською косою у гирлі Дніпра, яка адміністративно входить до Миколаївської області, але територіально ближча до Херсонської.
Що цими двома пунктами каже Україна, не уточнюється - мабуть, тому, що заперечень вони не викликали. Але очевидно, що решту українських правків навряд чи буде прийнято не лише Росією, а й США.
Для Москви "червона лінія" - миротворці із країн НАТО (про що днями було кілька нових заяв від представників російської влади). Плюс до того, багато пунктів плану Трампа - визнання російського статусу Криму Штатами, заборона вступу до НАТО, зняття американських санкцій з РФ, накладених з 2014 року - напевно заздалегідь узгоджувалися з РФ, і навряд чи Кремль готовий прийняти те, що ці домовленості переграються.
Але також сумнівно, що правки ухвалять і США. Щонайменше через наявність там пункту про гарантії безпеки Україні, аналогічні 5-й статті НАТО, що передбачає зобов'язання вступити у війну проти РФ у разі нового вторгнення. На це Вашингтон був не готовий навіть за Байдена, а зараз тим більше.
Більше того, якщо відмовляться давати гарантії США, то відмовляться і європейські країни (що вони вже неодноразово давали зрозуміти).
Тому ймовірність того, що мирні домовленості будуть укладені на основі правок України до плану Трампа, м'яко кажучи, невеликі.
Однак особливість плану Трампа в тому, що від України там залежить лише один момент – припинення вогню по лінії фронту (на що вже дав свою згоду Зеленський).
Більшість спірних пунктів - скасування санкцій, визнання анексії Криму - США можуть реалізувати і без погодження з Києвом чи Європою. Якщо з решти моментів домовляться з РФ.
Перешкоджати цьому Зеленський може лише одним способом – відкликати свою згоду на припинення вогню та відмовитись підписувати угоду з надр. Однак це матиме катастрофічні наслідки для української влади - продовження війни вже без американської допомоги, яку Європа не зможе замінити, погіршення ситуації на фронті, конфронтація з Вашингтоном, загрожує жорсткими заходами американців щодо Києва, підрив довіри до будь-яких майбутніх заяв та обіцянок Банкової.
Чи ризикне піти на такий варіант Зеленський, ми аналізували тут.
Дедлайн та російський Крим. Що відповіли США
Власне, всі наступні заяви з Вашингтона – після провальної зустрічі у Лондоні – можна розглядати як реакцію на те, що запропонувала Україна та її союзники у Європі.
Судячи з цих заяв, Трамп незадоволений затягуванням процесу та пропозицією по суті переписати весь уже узгоджений із Росією план.
Так, він уже дав зрозуміти, що не змінює своєї позиції щодо Криму. Це перше важливе посилання з усього різноманіття американських заяв за останні дні.
Учора Трамп знову заявив, що Україні важко повернути Крим, оскільки українська влада його "просто віддала": "Тепер вони запитують, чи можу я повернути його назад? Я думаю, це буде дуже складно зробити".
А сьогодні в інтерв'ю журналу Time Трамп заявив, що "Крим залишиться із Росією". "Крим залишиться з Росією, і Зеленський це розуміє і всі це розуміють – він давно з ними", – сказав американський президент.
Тобто загальне посилання цих заяв – півострів не повернути Україні. З чого для Трампа логічно випливає, що від юридичного визнання його російського статусу США нічого не зміниться. При цьому можна обміняти на це у Путіна низку інших поступок та загалом згоду на зупинку війни.
Трамп також додав, що "причиною початку війни стало те, що вони (українська влада - Ред.) почали говорити про вступ до НАТО" (нагадаємо, заборона на вступ до Альянсу також прописана у плані Трампа). В Україні це знову інтерпретували як те, що президент США звинуватив Україну на початку війни.
Загалом коментарі президента США за останні дві доби зводилися до того, що на угоду залишилося умовити Україну, а Росія вже готова до її укладання. При цьому Трамп розцінює як основне поступлення Кремля той факт, що РФ погодилася зупинити війну і "не захоплювати всю Україну". "Я не думаю, що Росія є перешкодою на шляху до миру", – додав Трамп.
При цьому критика української влади із табору Трампа не припиняється. Його син у соцмережах заявив, що "Зеленський не хоче миру".
Друге важливе посилання з Вашингтона - озвучення термінів, які Штати відводять для укладання угоди. Трамп учора заявив, що питання про вихід США з переговорів у разі відсутності угоди потрібно ставити "через два тижні".
Щоправда, вже сьогодні президент США заявив, що твердих термінів для переговорів немає. Але очевидно, що американці намагаються дотиснути ситуацію в максимально можливому темпі. Держсекретар Рубіо вже анонсував на вихідні якісь важливі зустрічі по Україні. А спецпредставник Трампа Віткофф сьогодні зустрічався з Путіним у Москві.
Тобто після "удару" Зеленського та його європейських союзників за планом Трампа розпочинається новий раунд інтенсивних консультацій щодо закінчення війни. І в США, зважаючи на все, не залишають надії, що Київ і європейці за підсумком погодяться на умови американців.
Європа відступає із миротворцями
Важливою ознакою зміни позиції Європи стало "пом'якшення" позиції щодо введення військ у післявоєнну Україну (на Заході їх називають миротворцями, хоча це поняття має на увазі взаємну згоду воюючих сторін на введення таких сил).
Відучора британські ЗМІ пишуть про те, що Лондон і Париж відійшли від своїх початкових планів у напрямку військ до України.
За даними Times, Великобританія та Франція замість "багатотисячних бойових сил" обмежаться відправкою в Україну військових інструкторів. І те лише в західну частину країни. А "основну увагу буде приділено відновленню та переозброєнню армії Києва під захистом з повітря та моря".
Водночас, навіть на таку присутність Лондон хоче отримати гарантії безпеки від США, яких поки що немає.
Як пише газета The Telegraph, прем'єр Стармер, відвідуючи один із кораблів флоту в четвер, "повторив свій заклик до гарантій безпеки США для британських та інших західних сил, введених в Україну для спостереження за будь-яким світом". Проте Трамп не надавав таких гарантій, уточнює видання.
Нагадаємо, мирний план Трампа, який публікували ЗМІ, припускає розміщення європейських миротворців в Україні після припинення вогню – але не дає їм вже згаданих американських гарантій безпеки. Без чого Лондон та Париж свої війська відправляти не хочуть.
Інформація про те, що Лондон вирішив обмежитися напрямом лише військових інструкторів (та й ті під сумнівом через відсутність гарантій безпеки США), є важливою в контексті переговорного процесу.
Нагадаємо, що Москва виступала категорично проти запровадження будь-яких військ країн НАТО в Україну і це було одним із головних проблемних моментів, які перешкоджали досягненню домовленостей щодо завершення війни.
Тепер, виходить, у Лондона та Парижа "концепція змінилася" і свої війська в Україну відправляти вони не мають наміру. Не виключено, що вони змінили свою позицію під впливом США (раніше ЗМІ припускали, що Вашингтон може натиснути на європейців з цього питання).
Також характерно, що інформація про "зміну концепції" з'явилася якраз напередодні сьогоднішнього візиту Віткоффа до Москви, де він має зустрітися з Путіним.
Ситуація на фронті
Російські війська продовжують просуватися на південь від Костянтинівки. Вони просунулися в районі Калинівки та Тарасівки (Росія заявляє про повне захоплення обох сіл).
Просування тут, а також на схід від траси Донецьк-Костянтинівка триває вже кілька тижнів. Зупинити його ЗСУ поки що не вдається.
Також українські військові пишуть про активний наступ РФ у напрямку кордонів Дніпропетровської області.
"За останній тиждень у районі Успенівка — Надєждінка ворог має просування, у тому числі й усередині самих населених пунктів. У цьому секторі ворог з ранку (вчорашнього дня – Ред.) розпочав штурмові дії з використанням БМП, легкої артилерії та мотоциклів, продовжується утилізація сил. області, а також для перерізання траси Покровськ - Павлоград, яка і без того перебуває під вогневим контролем ворога", - пише український офіцер із позивним "Алекс".
На південь росіяни намагаються увійти в село Богатир на трасі Курахове - Запоріжжя. Про це повідомляє боєць "Айдара" Станіслав Бунятов.
"Оборонних споруд на лінії фронту більше немає, поля та лісосмуги в більшості випадків відходять під контроль ворога автоматично із захопленими населеними пунктами", - пише він.
Вночі Україну знову атакували "Шахеди".
Влада Харкова повідомляла про прильоти територією підприємств та приватних житлових будинків. У Дніпропетровській області дрони атакували підприємства у Синельниківському та Самарівському районах.
Також спалахи були у Павлограді, зокрема, у багатоповерхівці. Там загинули троє людей.
Індія та Пакистан опинилися на межі війни. Що відбувається та які наслідки?
Різко облаштувалася ситуація між Індією та Пакистаном. Причиною став кривавий теракт у Кашмірі, в організації якого Індія звинуватила пакистанські спецслужби.
ЗМІ сьогодні вночі повідомили про початок прикордонних зіткнень між арміями двох країн. Пишуть, що в долині Липа, розташованій у спірному регіоні, спалахнули бої із застосуванням легкого і важкого озброєння.
Наскільки інтенсивні ці бої, наразі невідомо. Відео бойових дій немає.
Збройні сили Індії поки що заявляють про перестрілки - зокрема, про обстріл своїх позицій у районі лінії контролю у Кашмірі. За їхніми словами, атака була зроблена з пакистанського боку і індійські військові відкрили вогонь у відповідь. Також повідомляється про зіткнення в районі Бандипора.
Міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф заявив, що світовій спільноті слід серйозно стурбуватися ситуацією, оскільки ескалація між двома ядерними державами може призвести до повномасштабної війни. Раніше у Пакистані говорили, що готові воювати.
Одним із приводів до повномасштабної війни може стати блокада річки Інд владою Індії, щоб Пакистан не міг одержувати звідти воду. Вчора було перекрито шлюзи на цій річці.
Тим часом в Індії сталися вибухи у двох житлових будинках на півночі країни, де, за даними агентства PTI, проживали особи, які, ймовірно, причетні до нещодавнього теракту в Джамму і Кашмірі.
Посольство США в Індії вже рекомендувало американським громадянам утриматися від поїздок до цього регіону.
Зазначимо, що обидві країни є ядерними. Кожна має понад 150 боєголовок.
У 2019 році Прінстонський університет проводив моделювання можливого конфлікту між Індією та Пакистаном.
"Сценарій, розрахований на 2025 рік, передбачає терористичну атаку на індійських урядовців з великою кількістю жертв, яка призведе до широкомасштабного конфлікту", - йдеться у дослідженні.
Якщо Індія та Пакистан застосують усі 300 ядерних боєголовок, можуть загинути від 50 до 125 мільйонів людей.
При цьому екологічні наслідки відчуватимуть увесь світ. "Глобальна температура поверхні може знизитися на 2-5°C, а кількість опадів зменшиться на 15-30%". Це відразу вплине на продуктивність сільського господарства і може призвести до глобального голоду.
Яка передісторія та підґрунтя загострення
Конфлікт між Індією та Пакистаном за територію Кашміру триває вже майже 80 років? з кінця 40-х років минулого століття, коли колонія Британська Індія здобула незалежність і була поділена на дві держави за релігійною ознакою – на Індію (де жили переважно індуїсти) та на Пакистан (там жили переважно мусульмани). Кашмір при розділі відійшов до Індії, хоча більшість населення там була мусульманською, але правитель був індусом. Тому буквально відразу в цьому регіоні почалися зіткнення, а згодом і кілька воєн за нього між Індією та Пакистаном. Зараз Кашмір частково контролюється Індією (території Джамму і Кашмір, Ладакх), а частково Пакистаном (самопроголошена невизнана держава Азад Кашмір та "північні території" Гілгіт-Балтістан). Також над частиною Кашміру встановив контроль Китай.
Регіон важливий і в геостратегічному відношенні, оскільки через контрольовані території Кашміру Пакистан має спільний кордон з Китаєм.
Власне, відносини у трикутнику "Китай - Пакистан - Індія" зараз і називаються однією з підоплік конфлікту. Пакистан вважається близьким до Китаю. Індія – головний регіональний суперник КНР в Азії. І, крім того, потенційно великий конкурент на світовому ринку – у міру погіршення відносин Заходу з Пекіном саме Індія часто розглядається як місце перенесення виробництв транснаціональних корпорацій з Китаю.
Втім, жодних ознак того, що Китай міг бути причетним до нинішнього загострення, немає. Навпаки – останніми роками відносини між Пекіном і Делі йшли шляхом нормалізації.
Ще одне можливе підґрунтя – внутрішні процеси в Пакистані. Нині там вкрай важка соціально-економічна та політична ситуація. Країна вже кілька років вирує через арешт популярного екс-прем'єра Пакистану Імрана Хана (він, до речі, проводив політику зближення з Китаєм та Росією). Крім того, неспокійно на кордоні з Афганістаном та у регіонах, населених белуджами. У таких умовах влада Пакистану може використати фактор "зовнішньої загрози" для консолідації суспільства та придушення протестів. З іншого боку, Індія може розраховувати на те, що конфлікт, навпаки, тільки загострить суперечності, що існують у Пакистані, і країна порине в смуту.
Однак наявність у обох країн ядерної зброї та катастрофічні наслідки її застосування працюють на зниження ймовірності нової війни.
Щодо впливу на війну в Україні, то будь-який великий конфлікт у світі для Києва йде в мінус, оскільки переключає на себе міжнародну увагу, а також перенаправляє туди потоки зброї, від імпорту якої все ще залежить Київ. Крім того, можливе застосування ядерної зброї Індією чи Пакистаном для України несе величезні ризики, оскільки створює прецедент, який серйозно підвищує ймовірність застосування ядерної зброї та Росії.
У глобальному ж плані, у виграші від конфлікту між Індією та Пакистаном, якщо він перейде у гостру військову фазу, буде насамперед Захід і, особливо, США (якщо, звісно, війна не перетвориться на ядерну – тоді постраждає весь світ). Як ми вже писали, головна проблема Заходу – це неконкурентоспроможність його виробництва у порівнянні з країнами глобального Півдня, що веде до послаблення західних економік та посилення позицій незахідних країн. Єдиний варіант, коли цей тренд може переломитися – якщо між країнами глобального Півдня почнеться війна. І тоді капітали та виробництва знову побіжать до країн Заходу як до єдиної спокійної та надійної гавані, яка буде як космічним корабель "Елізіум" з однойменного фільму. І очевидність таких наслідків також є ще одним важливим фактором, який працює на стримування нової індо-пакистанської війни.
Загалом історія відносин Індії та Пакистану – дуже показовий приклад того, як ворожнеча між двома сусідніми країнами, населеними родинними народами, може десятиліттями висіти гирями на розвитку обох держав, погрожуючи раптово взагалі обнулити їхні перспективи.
