Трамп поставив на паузу мита. Що це означає
Вчорашня новина про те, що Трамп узяв паузу на 90 днів за "взаємними митами", викликала потрясіння не менше, ніж новина про введення мит. Усі ринки пішли вгору – дорожчають акції, нафта та криптовалюти.
При цьому зі слів Трампа достеменно незрозуміло, що саме він учора вирішив. Версії різні - чи він знизив мита для всіх країн, крім Китаю, чи тільки для тих, хто не підвищує у відповідь мита на американські товари і готовий вести переговори зі США. Крім того, мита точно не скасовані для Мексики та Канади.
Втім, як бачимо, припливу ентузіазму на ринках це не зупинило.
Але що це означає? Адже Трамп виходить "відіграв назад" свій головний проєкт, до якого давно готувався? Хоча буквально у понеділок заявляв, що жодної паузи щодо мита не буде.
Щодо цього оцінки коментаторів прямо протилежні.
Одні кажуть, що це повний провал Трампа. Він побачив які катастрофічні наслідки для США призвело його рішення, а тому і вирішив відіграти назад. Тим більше, що бунт почався навіть у його власному оточенні (проти мит виступив Ілон Маск). І тепер американський президент опинився в позиції "Акела схибив" і більше на його заяви та погрози ніхто увагу не звертатиме.
Інші кажуть, що Трамп показав себе геніальним майстром угод - спочатку всіх налякав, а потім зробив крок назад і тепер до нього всі втечуть домовлятися. Заодно вирішив зосередитись на боротьбі з Китаєм, взявши паузу по інших країнах світу. Показуючи тим самим, що неслухняним буде кара, а слухняним – знижка по митах.
Треті вважають, що це все взагалі була банальна фінансова афера – Трамп та його люди вирішили заробити на гігантському ралі фондового ринку, спочатку обрушивши його, а потім піднявши.
Хай там що, але очевидно, що Трамп зіштовхнувся із серйозними проблемами у реалізації своїх планів. Американський бізнес виявився явно не готовий у найкоротші терміни переносити виробництво в США, Китай не пішов домовлятися, а почав вводити у відповідь свої мита проти американських товарів, і вчора рішення про тарифи у відповідь прийняв і Європейський союз. Не виключено, що останнє і стало ключовим моментом, який спонукав Трампа взяти паузу. Оскільки виникла загроза створення ситуативного антиамериканського альянсу Китаю та ЄС, тоді як Трамп явно розраховував, що європейці побіжать до США просити про угоду.
Крім того, загалом тема, що нав'язується Трампом іншим країнам "купуйте більше американських товарів, щоб не мати високих мит", є надзвичайно важкою в реалізації. Насамперед виникає питання – а чи є США такі обсяги виробництва товарів, щоб завалити ними весь світ? Чи хоча б величезні обсяги незавантажених потужностей, що дозволяють швидко збільшити їхній випуск? Особливо з огляду на те, що американським підприємствам потрібно буде наповнювати ще й свій ринок після обмеження доступу на нього китайських та інших товарів.
Нині таких можливостей явно немає.
Звичайно, Вашингтон може домовлятися з іншими країнами про довгострокові контракти, які передбачають збільшення постачання товарів у майбутньому. Але чи багато знайдеться бажаючих закладатися у такі "довгі" зобов'язання з урахуванням вкрай нестабільної геополітичної ситуації у світі та внутрішньополітичної у самих Штатах? Швидше, це породжує прагнення інших країн мінімізувати свою залежність від мінливої американської політики. Наприклад, у сфері виробництва зброї.
До того ж залишається базове питання неконкурентоспроможності американської продукції. Вже є підрахунки, що при перенесенні виробництва iPhone до США його вартість зросте втричі. Чи за такою ціною товарів можуть продати американці по всьому світу?
Розширення американського виробництва для насичення внутрішнього ринку (якщо він буде закритий для імпорту величезними митами) реальніше, але навіть це буде дуже важким процесом через необхідність перебудови всіх виробничих ланцюжків.
А з урахуванням вищої ціни продукції зі США може призвести до сильної інфляції. Та й у будь-якому разі для запуску цього процесу знадобляться довгі роки.
Тому американський бізнес, навіть наближений до Трампа (такі як Ілон Маск), дуже прохолодно оцінили радикальні починання президента, а фондові ринки обрушилися.
І за підсумком Трамп був змушений відступити.
Щоправда, він продовжує торговельну війну з Китаєм, хоча не факт, що він і тут не відіграє назад. Вчора він уже давав зрозуміти про готовність до угоди з Пекіном і навіть назвав Сі Цзіньпіна своїм другом.
Загалом, "тарифну революцію" поки що поставили на паузу. За амбіціями Трампа завдано сильного удару, що, можливо, переключить увагу на якісь інші питання, з яких він зможе досягти, як йому здається, швидкого результату. Це може бути Іран, з яким він хоче укласти ядерну угоду (а у разі відмови загрожує розпочати війну).
Це може бути й активізація зусиль щодо завершення війни в Україні. Трампу зараз дуже потрібна перемога. Або те, що він зможе у вигляді перемоги уявити.
