Дані про стан української економіки демонструють тривожну тенденцію. Різко сповільнюються темпи зростання, а в останньому кварталі минулого року економіка взагалі пішла "у мінус".
Після глибокого спаду 2022 року 2023-го економіка України показала зростання на 5,5%. Очікування на 2024 рік також були цілком оптимістичними. В уряді чекали зростання понад 4%. Тим більше, що підстави на це було сподіватися – з осені 2023 року відновилося судноплавство в українські порти, що розблокувало експорт. Крім того, уряд заявляв про плани щодо нарощування виробництва зброї, повідомлялося про різке збільшення випуску дронів.
Однак у результаті темпи зростання виявилися значно меншими. За підсумками 2024 року вони склали 2,9%, причому в останньому кварталі був навіть невеликий спад 0,1%.
У новому році темпи зростання ВВП ще менші. За перші два місяці вони становили лише 1,1%.
У цьому прискорюється інфляція. За даними Нацбанку, у лютому споживча інфляція зросла до 13,4%, у березні ж вона взагалі перевищила 14%. Реальне зростання цін на споживчий кошик, яке вже відчуло більшість громадян, ще більше - понад 20%.
Економісти кажучи, що країна знаходиться за крок від стагфляції – найнебезпечнішого стану економіки, який поєднує в собі економічний спад і високу інфляцію.
Експерти називають кілька ключових причин "просідання" української економіки.
Перша – вичерпання ефекту низької бази порівняння. До кінця 2022 року було звільнено значні території у Херсонській та Харківській областях. А ще навесні росіяни пішли із великих територій у Київській, Сумській та Чернігівській областях. 2023 року на всіх цих територіях уже працювали підприємства, збирався врожай. Та й загалом бізнес сяк-так адаптувався до військового часу. Тим більше, що таких потужних обстрілів енергетики як наприкінці 2022 року 2023-го вже не було. Але надалі великі території не звільнялися. І фактор низької бази у 2024 році поступово сходив нанівець.
Друга – погіршення ситуації на фронті, посилення обстрілів енергетики та інших промислових об'єктів, втрата значних територій у Донецькій області та просування там російських військ, що призвело, наприклад, до зупинки видобутку вугілля на найбільшій шахті України "Червоноармійська-Західна" поблизу Покровська.
Третє – нижчий урожай зернових через посуху.
Четверте – спад у будівництві через падіння попиту на житло.
П'яте – відтік людей за кордон, а також небажання приватних інвесторів вкладати гроші в економіку через військові ризики, свавілля силових структур і високий рівень корупції. Інвестиції, як і раніше, йдуть лише у військове виробництво та деякі інші сфери, де є держзамовлення, але загальну картину це не виправляє.
Шосте - вкрай тяжке становище на ринку праці через активізацію мобілізації, коли значна частина чоловіків просто ховається по домівках і не ходить на роботу, або намагається всіма правдами та неправдами покинути країну. Останній чинник багато в чому обумовлений провалом кампанії з бронювання, яке дається дуже вибірково, нерідко супроводжується здирством чиновників і не є гарантією зберегти працівників.
Що далі відбуватиметься з українською економікою залежить, насамперед, від двох головних чинників. Перший - скільки ще триватиме війна і на чию користь на фронті розвиватимуться події.
Друге - стан справ у світовій економіці, яка зараз входить в епоху "великих потрясінь" після введення Трампом мит.
Безумовно, це позначиться і в Україні. Якщо виправдаються прогнози щодо входження глобального ринку у стані рецесії, то це призведе до зменшення попиту та цін на багато товарів українського експорту (насамперед – сировинні). Почасти це буде компенсовано тим, що подешевшають енергоносії, які імпортує Україна. Також, якщо країни почнуть вводити проти США дзеркальне мито, то українська аграрна продукція (насамперед - кукурудза) може замінити на їхніх ринках американських конкурентів. Однак різко посилити ситуацію для України та "перебити" потенційні можливості можуть геополітичні ризики - поглиблення розколу всередині Заходу між США та ЄС, наростання через це економічних проблем у Євросоюзі (основний донор українського бюджету та головний ринок збуту для українських товарів).
Якщо ж катаклізми, що відбуваються, за підсумком, приведуть до краху глобального ринку і поділу світу на окремі регіональні ринки, закриті один від одного митами та іншими торговими бар'єрами, то тоді для України все залежатиме від того, чи зможе країна вписатися в один із цих ринків і на яких умовах.
Докладніше про ситуацію в економіці України та її перспективи читайте у статті "Країни".
Ціни зростають, економіка "вийшла на межі"
За даними Нацбанку, торік українська економіка, хоч і росла, але нижчими темпами, ніж прогнозували раніше, - плюс 2,9% замість очікуваних 3,4%. Як зазначили в НБУ, уповільнення темпів зростання сталося через погіршення ситуації з безпекою, дефіцит електроенергії та низький урожай. У четвертому кварталі минулого року ВВП обвалився на 0,1% через суттєве скорочення показників сільського господарства (мінус 30,3% порівняно з попереднім роком).
Експорт товарів минулого року збільшився на 10,3% (головна заслуга в тому – відновлення роботи морського коридору), а імпорт – на 7,7%.
Ситуацію в економіці трохи витягло збільшення приватного споживання – витрати домогосподарств минулого року зросли на 6,8%, що експерти пояснили зростанням зарплат.
З початку цього року негативні тенденції в українській економіці зростали. За перші два місяці 2025 року ВВП країни зріс лише на 1,1%. Це більш ніж утричі менше, ніж за аналогічний період минулого року.
При цьому країни розганяється інфляція. У нещодавньому інфляційному звіті Нацбанку за квітень 2025 року зазначається, що споживча інфляція зросла до 13,4%. Основні причини - подорожчання сирих та оброблених продуктів через низький торішній врожай та високі виробничі витрати бізнесу. Останні пов'язані з необхідністю збільшувати зарплати та зростання цін на енергоносії. Щодо врожаю, то минулого року він справді був нижчим через посуху. У деяких сегментах ситуація досягла критичної. Наприклад, наприкінці минулого року зупиняло роботу одразу кілька великих олійноекстракційних заводів – не вистачало сировини.
Даних про споживчу інфляцію за березень цього року поки що немає, але, як зазначає Нацбанк, зростання цін продовжується. Зокрема, прискорилося зростання цін на яйця (до Великодня очікується ще плюс 10%), хліб та овочі.
Б'є рекорди промислова інфляція (це ціни від виробників, які згодом відбиваються і на споживчому ринку). У березні цього року, за даними НБУ, темпи її зростання прискорилися до 37%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Причини – прискорення темпів подорожчання електроенергії та газу (плюс 65% до минулого року) та підвищення тарифу на транспортування газу.
"Це, ймовірно, позначиться на подальшому зростанні споживчих цін через вторинні ефекти", - прогнозують у Нацбанку.
Тобто інфляція, швидше за все, й надалі зростатиме, а ось реальні темпи економіки можуть ще більше сповільнитись.
Економічний радник Київського безпекового форуму В'ячеслав Бутко зазначає, що практично непоміченим залишилося завуальоване визнання Нацбанком відсутності перспектив зростання економіки. В останньому інфляційному звіті НБУ констатує: "У 2024 році ВВП наблизився до свого потенційного рівня. На прогнозному горизонті розрив ВВП залишатиметься близьким до нуля. Кількість виробничих потужностей скоротилася через руйнування та втрату територій".
Якщо говорити простіше, "потенційний ВВП" - це повністю завантажені виробничі потужності та повна зайнятість.
Таким чином, на думку Бутка, фраза "розрив ВВП залишатиметься близьким до нуля" означає, що потенціал зростання економіки України майже не проглядається - ВВП або впритул наблизився до потенційно можливого рівня, або вже досяг його.
Бутко підрахував, що за 2022-2024 роки ВВП України просів щодо довоєнного 2021 року на 22%.
Цього року, згідно з нещодавнім прогнозом МВФ, українська економіка зросте лише на 2-3%, а 2026 року динаміка сповільниться ще на 0,8%. На думку аналітиків МВФ, на ситуацію впливають несприятливі фактори, пов'язані з обмеженнями на ринку праці, пошкодженнями енергетичної інфраструктури та продовженням війни.
Зупинка будівництв, провал по зерну та руді, працівники ховаються по будинках
За словами фінансового аналітика Андрія Шевчишина, більшість секторів української економіки помітно пригальмувалися, що зрештою і вилилося в уповільнення темпів зростання ВВП.
Наприклад, будівельна галузь, яка раніше робила вагомий внесок у зростання внутрішнього валового продукту, за роки війни фактично стала "тінню самої себе". У 2022 році ринок звалився на 65%, у 2023 році трохи виріс (на 25%), але при цьому все одно залишився в мінусі порівняно з довоєнним періодом на 56%.
Минулого року зростання індексу будівельної продукції становило лише 16% (тобто галузь вийшла на показник мінус 49% до 2021 року). За січень-лютий 2025 року в країні офіційно стартував лише близько 390 нових проектів, що вдвічі менше, ніж за аналогічний період минулого року. Забудовники, з якими поспілкувалась "Країна", кажуть, що основних проблем дві. По-перше, вкрай низький попит на житло (його забезпечують хіба що покупці за державними програмами "еОселя" та "еВосновлення". По-друге, немає оборотних коштів і нема кому працювати. При цьому ціни на первинку зростають, що пов'язано з подорожчанням будматеріалів та збільшенням зарплат.
Зазначимо, що останні пару місяців попит на житло дещо виріс на хвилі чуток про швидке закінчення війни. Однак, якщо війна продовжиться, то новий спад практично неминучий.
Непроста ситуація також у металургії. А це, нагадаємо, одна з основних статей надходження валютної виручки до країни.
Через наближення лінії фронту зупинилася єдина шахта України, яка видобуває коксівне вугілля – шахтоуправління "Покровське". Крім того, що зупинка такого великого підприємства це саме собою мінус для промвиробництва в масштабах усієї країни, це ще означає великі проблеми для металургії, яка споживає кокс.
Крім того, потенційно назрівають проблеми і із залізною рудою.
Як пише відомий інвестбанкір, партнер-засновник компанії FinPoint Сергій Будкін, найближчим часом ціни на цей товар (один із основних в українському експорті) можуть впасти.
"Події 2025 року можуть зробити експорт руди економічно невигідним дуже і дуже надовго. Справа в тому, що в кінці 2025 року в Симанду (це в Гвінеї, в Африці) запускається найбільший у світі кар'єр з видобутку залізняку, який будувався більше 25 років консорціумом з австралій" – повідомив він.
За словами Будкіна, Симанду через тридцять місяців після запуску має вийти на проектну потужність у 90 мільйонів тонн руди, тобто один кар'єр вироблятиме приблизно втричі більше, ніж уся Україна.
"Це все відбуватиметься на тлі очікуваного зниження попиту на залізняк в Китаї, де держава все менше і менше зацікавлена в подальшому будівництві нескінченних житлових кварталів, тому що вже збудовані нікому продавати, а будівництво - головний фактор формування попиту на сталь", - додав Будкін.
Тому, за його словами, прогнози ціни на залізну руду на 2026-2027 роки й надалі досить невтішні.
"Австралійські аналітики змагаються в тому, чий прогноз буде найпесимістичнішим, проте консенсус зараз виглядає приблизно так: ціна на залізну руду впаде до 85 доларів за тонну наприкінці 2025 року, після того - до середнього значення в 80-82 доларів за тонну в 2026-му і буде триматися".
І таке падіння ціни фактично зробить збитковим видобуток руди в Україні.
"Тепер давайте подивимося на це з точки зору України. Ви видобули тонну залізної руди, наприклад, на Полтавському ГЗК. Собівартість видобутку, за останніми даними Ferrexpo, становить 76,5 доларів за тонну котунів із вмістом заліза в 65%. Вартість таких котунів трохи вище за стандартну руду з вмістом 6 тонну. ПГЗК вантажить свої окатиші на вагони "Укрзалізниці", платить 5 доларів за тонну УЗ за транспортування в Одесу/Чорноморськ. в півтора рази) за те, щоб котуни доїхали до Китаю. Тобто ПГЗК продає до Китаю котуни, ціна яким сьогодні 116,5 доларів у порту Тяньцзінь, і заробляє на цьому рівно 116,5 доларів мінус собівартість 76,5, мінус "Укрзалізниця" 5, мінус... Рівняється... Нулю одно", - написав Будкін, але уточнив, що "в цій арифметиці є один резерв - якщо буде будь-яке постійне припинення вогню, вартість фрахту може повернутися до передвоєнних показників у 20 доларів на тонні, і ПГЗК буде прибутковим".
"Однак невідомо, коли буде таке припинення вогню, і чи буде воно стійким, а ось ціни на залізну руду точно патимуть наступні кілька років і економіка видобутку залізняку в Україні точно не покращуватиметься. При 85 доларах за тонну стандартної руди продукція ПГЗК буде продаватися приблизно за 92-93 долари з України до 20 доларів за тонну ПГЗК працюватиме на збиток", – додав він.
Не в кращій ситуації знаходиться і агросектор, який генерує левову частку валютної виручки. За даними Мінагрополітики, торік урожай зернових становив 55 млн тонн, що на 12% менше, ніж попереднього сезону. Експорт агропродукції за неповний 2024 рік становив 20,5 млрд доларів, зменшившись щодо показників 2023 року на 18%.
У червні цього року в ЄС мають визначитися щодо квот на експорт окремих українських продуктів та загалом щодо пільг для нашого експорту. Але з огляду на настрої місцевих фермерів нові умови навряд чи будуть для нас вигідними.
Єдина надія цього року – на зростання врожаю. Він може становити 60 млн тонн за сприятливих погодних умов. Але знов-таки, незрозуміло, якими будуть експортні ціни. З урахуванням масштабних світових торгових воєн, що розгортаються, і загрози глобальній рецесії, сировинні продукти можуть подешевшати в першу чергу.
"Загалом промисловість страждає від нестачі працівників, низького рівня інвестицій, збільшення операційних витрат при зниженні рівня замовлень", - каже Шевчишин.
Глава концерну "Ярослав" Олександр Барсук зазначає, що уповільнення темпів зростання економіки чималою мірою пов'язане з "дикою мобілізацією", що змушує багатьох чоловіків звільнятися з роботи, ховатися додому і до мінімуму скорочувати витрати.
"Це реально страшний факт, і його не бачать хіба тільки випускники Трускавецької академії народного господарства. Потрібно було давати автоматичну броню 100% усім, хто працював на підприємствах зі штатом від 50-60 осіб, хоча б на півроку. Потім дати ще півроку на проходження ВВК і постановки на облік. З часом можна було б зменшити. стільки людей і не потрібно в армії. Тепер вони ховаються по будинках, сім'ї зменшили витрати, тому що впали доходи", - каже Барсук.
"Щоб ви не робили, виходить тільки гірше"
На думку Шевчишина, така ситуація в економіці з кожним днем наближає її до стагфляції. За фактом можна навіть говорити про її початок.
Кущ каже, що формально стагфляції в Україні поки що немає, оскільки для "констатації" факту її початку необхідне поєднання високої інфляції та падіння ВВП. Інфляція у нас справді висока, але от ВВП, хоч і повільними темпами, але все ж таки продовжує зростати.
Щоправда, багато в чому це зростання забезпечує низька порівняльна база, порівняно з провальним 2022 роком.
"Наприклад, випускали один трактор, а стали два, вже є зростання. Але згодом ефект низької порівняльної бази згасає, що, як ми можемо спостерігати на прикладі української економіки, відбувається зі швидкістю приблизно в 1,5 рази на рік - спочатку було зростання понад 5%, потім 3%, цього року очікується до 2% і так далі", - зазначає Кущ.
На його думку, перехід української економіки до стагфляції – справа часу. Прискорити його може, наприклад, несприятлива кон'юнктура на світових ринках (формування якої можуть підштовхнути торгові війни, що почалися), погіршення ситуації на фронті і т.д. Ситуація може розвиватися за наростаючою - зниження темпів виробництва, збільшення безробіття, галопуюче зростання цін.
"Стагфляція - це спіраль смерті для економіки. Гасити її потрібно інвестиціями, але в умовах війни у нас їх фактично немає, а відповідні державні вливання стримує бюджетний дефіцит. Включити емісійне джерело держава також не може, тому що це ще більше розжене інфляцію. підсумував Кущ.
Але оптимістичні варіанти є. Наприклад, у разі швидкого закінчення війни та початку масштабного відновлення країни економіка може швидко перезавантажитись.
Однак, зараз з'явився фактор турбулентності, що наростає, у світовій економіці на тлі введення Трампом величезних мит.
Вплив на Україну цих процесів, природно, буде хоч і різноплановим.
З одного боку, уповільнення світової економіки (або тим паче її спад) неминуче позначиться на попиті і на ціни на український експорт. Особливо сировинний.
З іншого боку, можуть впасти ціни на енергоносії, що Україні буде плюс. Крім того, українські виробники мають перспективи замістити американську продукцію на ринку продовольства.
Як зазначають аналітики Barva Invest, США є для України конкурентом на світовому ринку зернових та олійних культур. Тому, якщо проти США інші країни запровадять дзеркальне мито (Китай це вже зробив) для України відкриваються можливості для зростання продажів сільгосппродукції.
"ЄС, Австралія та Китай найбільш імовірно це будуть робити (вводити дзеркальне мито - Ред.), що відкриває для України стратегічні можливості там, де ми безпосередньо конкуруємо зі США. Насамперед, це ринок кукурудзи, сої та пшениці, більш опосередковано - ріпаку, соняшникової олії та ячменю", - пишуть Invest.
Однак усі потенційні можливості для України можуть перекрити геополітичні ризики – поглиблення розколу всередині Заходу між США та ЄС, наростання через це економічних проблем у Євросоюзі (основний донор українського бюджету та головний ринок збуту для українських товарів).
Якщо ж катаклізми, що відбуваються, за підсумком призведуть до краху глобального ринку і до поділу світу на окремі регіональні ринки, закриті один від одного митами та іншими торговими бар'єрами, то тоді для України все залежатиме від того, чи зможе країна вписатися в один із цих ринків і на яких умовах.
