Частина Бахмута, яку захопили російські війська
Частина Бахмута, яку захопили російські війська

Аналізуємо підсумки 417 дня війни в Україні.

Війна та Великдень

На Бахмутському напрямку, окрім боїв за сам Бахмут, росіяни атакували Хромово, через яке постачається місто. Проте, повідомляє український Генштаб, успіху не мали.

Російське міноборони сьогодні заявило про захоплення ще двох кварталів - у північно-західній та південно-східній частинах Бахмуту. Як заявило МО РФ, це зробили сили "Вагнера", а підрозділи ВДВ при цьому діяли на флангах.

Україна цих даних не підтверджує. Західні блогери не відзначають жодних змін на фронті за минулу добу.

При цьому британська розвідка відзначає посилення ролі російських десантників на фронті і пов'язує це з поверненням з "опал" глави ВДВ Росії генерала Михайла Теплинського, популярного у військах.

Теплинський родом із міста Моспіне Донецької області.

На Лиманському напрямі – бої поблизу населених пунктів Діброва та Білогорівка.

На захід від Донецька противник наступав у районах Авдіївки та Північного. Також запеклі атаки йдуть у Мар'їнці.

Великдень не обійшлася без обстрілів.

Увечері українське командування повідомило, що росіяни завдали кількох ударів з повітря по Сумській та Чернігівській областях. Керовані бомби потрапили до комунальної установи та підприємства. Є поранені.

Близько другої години ночі був удар по Снігурівці Миколаївської області. У місцевій громаді загинули двоє підлітків 2005 року народження. Пошкоджено житлові будинки, навчальний заклад та приватне підприємство.

Також влада заявила про удар у Запорізькій області. Постраждав храм у Камишевасі, служба там не проходила.

Дніпропетровська ОВА пише про те, що були прильоти в районі храму в Нікополі. В результаті - двоє поранених та пошкодження п'яти будинків, господарських будівель та ліній електропередач.

Храм потрапив під обстріл і у Донецьку. По центру міста вночі завдали завдали масованого удару з РСЗВ. Постраждав район Свято-Преображенського кафедрального собору, Критого ринку, Донбас-Арени.

Також є приліт у будівлю дитячого садка у Ворошилівському районі, що горів. Повідомляється про одну загиблу і шістьох поранених (один з них - священик). Загибла жінка, яка, як повідомляють місцеві паблики, була вагітна.

Великодній обмін

Але були не лише обстріли. Пройшов і великий обмін полоненими. Україна повернула додому 130 бійців

Серед звільнених полонених – прикордонники, бійці Збройних сил, територіальної оборони, Національної гвардії, а також представники ВМС та ДПСУ.

"Додому повертаються 92 військовослужбовці Збройних Сил України, 20 тероборонців, 11 нацгвардійців, троє прикордонників, по два представники Військово-морських сил і Державна спеціальна служба транспорту", - йдеться у повідомленні Координаційного штабу.

48 зі 130 звільнених військових вважалися зниклими безвісти. Частина мають поранення, контузії та втрачені кінцівки. Також звільнено з полону двох рідних братів, які воювали в районі Бахмута.

Найстаршому з обміняних – 58 років, наймолодшому – 21 рік.

Офіційно в міноборони РФ обміну не коментували, але куратор ПВК "Вагнер" Євген Пригожин заявив, що "вагнерівці" передали Україні близько 100 полонених.

Також відомо, що до Росії повернули п'ять чеченців із полку "Ахмат-Північ". У полон вони потрапили 14 грудня.

Причому голова Чечні Рамзан Кадиров відмовився зустрічатися з ними - мовляв, тепер вони мають зі зброєю додати, що потрапили в полон не з власної волі.

"Виправдання можуть бути різні, але як би там не було, воїн повинен довести, що у нього не було іншого виходу. І довести це потрібно, повернувшись на передову. Тому я не зустрівся з тими, хто повернувся", - написав Кадиров у себе в Телеграм.

Головне питання до обміну - чому його не коментує влада РФ. Поясненням може бути те, що обміном займався Пригожин, а чи не офіційні російські структури. Але при цьому і куратор ЧВК не каже, скільки росіян із цього обміну повернулося з полону. Хоча на опублікованому відео видно, що Україна передала Росії явно більше за тих 5 осіб, про яких сказав Кадиров. Хоча й менше ніж 130 осіб, яких повернули Україні.

Чому Пригожин вирішив повернути Україні таку велику кількість полонених – окреме питання. Можливо, це пов'язано з тим, що вчора керівник проекту "Гулагу.нет" російський правозахисник Володимир Осєчкін анонсував на понеділок публікацію даних про те, що Пригожин наказав про вбивство як мінімум 20 українських поєнних.

І передачею полонених куратор ПВК, не виключено, хоче заздалегідь перебити негативний ефект від оприлюднення цієї інформації.

Контрнаступ ЗСУ

Україна продовжує підтримувати риторику про контрнаступ. На цьому сьогодні наголосив у великодньому зверненні Володимир Зеленський. Своє відео він записав на обійсті Києво-Печерської Лаври та у чорній вишиванці.

"Цього дня рік тому ми всі молилися, щоб Україна вистояла. Сьогодні – щоб Україна перемогла", - заявив він.

Також Зеленський знову дав зрозуміти, що має намір воювати за Крим та Донбас.

"Попереду у нас найважча з вершин. Ми подолаємо її. І разом зустрінемо свій світанок. Коли над усією нашою країною зійде сонце. Це синьо-жовтий прапор. Воно неодмінно підніметься на всій нашій Богом даній землі. На всіх тимчасово окупованих чортами територіях. Наш прапор майорить на берегах Азовського моря та Сіверського Дінця, над териконами та Ай-Петрі. Сонце засяє на півдні, сонце засяє на сході, сонце засяє в Криму", - сказав президент.

Закінчив своє звернення віршем без вказівки автора, яке у Мережі позначається як " бойова молитва козаків-характерників ". Що виглядало також як посил про готовність України воювати.

Такі посилки Зеленського – мабуть, ще одна відповідь української влади на хвилю сумнівів, яка піднялася у західних ЗМІ щодо українського контрнаступу.

Сьогодні вийшла чергова така стаття. Український контрнаступ із завданням прориву російських ліній оборони військові експерти Financial Times оцінює як "дуже високоризикову справу". Ця ідея винесена в заголовок.

Для України ризики посилюються тим, що на фронті вона не має панування у повітрі. Російська авіація зможе "роздавити українську спеціальну інженерну техніку", вважають військові експерти, опитані виданням.

"Класичний підхід при наземному наступі - прорватися в тил противника, на одній або кількох ділянках, і завдати зосередженого удару по центру тяжкості противника. Успішні приклади без панування в повітрі рідкісні", - каже Бен Баррі, колишній командир британського батальйону механізованої піхоти.

Але все ж таки один виняток із цього правила він наводить: ізраїльська атака на позиції єгиптян під час Війни Судного дня 1973 року.

Типова російська оборона складається з мінного поля, лінії протитанкових надовб - заритих у землю бетонних пірамід, також відомих як "зуби дракона", - потім ще одне мінне поле, лінія окопів і бліндажів шириною 400 метрів і ще через 500 метрів - протитанковий рів, пише газета, зазначаючи, про ЗСУ важко буде через усе це прориватися – але визнаючи, що українську армію вже неодноразово недооцінювали. І головним завданням ЗСУ експерти бачать прорвати фронт, зайти в тил російським військам та створити загрозу їхньому оточенню.

"Якщо українська атака буде потужною і швидкою і зможе зайти в тил до росіян, то фронт посиплеться і російські втечуть... так само, як бігли під час контрнаступу під Харковом", - сказав Глен Грант, ще один відставний британський офіцер, який консультує комітет із оборони Верховної Ради.

Де відбуватиметься контрнаступ - секрет, що ретельно охороняється, але ймовірним стратегічним місцем є район навколо Мелітополя, неподалік Азовського моря. Цей район вважається стратегічно важливим для Росії, оскільки успішний наступ українських військ там переріже сухопутний коридор на півострів і розділить російські сили надвоє, залишивши одну групу в Криму та на півдні, а іншу – на сході.

Незважаючи на всі сумніви та витоки з неприємними оцінками стану ЗСУ, військові плани сторін все це не змінить, вважає газета New York Times.

"За словами двох офіційних осіб США, поки що немає жодних ознак того, що російські командири змінили свої операції в Україні у відповідь на викриття", - пише видання.

Та й українські офіційні особи, хоч і незадоволені витоками, але вважають, що ті не вплинуть на контрнаступ ЗСУ, оскільки Росія вже знала основні параметри вразливості України (наприклад, її нестачу зброї та боєприпасів).

"І в документах не розкривається, коли саме, де і як українці проводитимуть контрнаступ", - сказав один із високопосадовців.

Але з основним висновком витоків видання загалом солідаризується. "Війна, найімовірніше, закінчиться якимось врегулюванням шляхом переговорів, а не вирішальною військовою перемогою будь-якої зі сторін", - заявляється у статті.

Як критерій такої перемоги українська влада називає звільнення Криму. Але багато хто в самій Україні визнає, що Захід у це не вірить.

Абсолютна більшість західних аналітиків, журналістів та політиків "поки не бачать звільнення Криму як реалістичну перспективу". Про це заявив екс-міністр оборони України Андрій Загороднюк.

"Поки що це виклик для нас досить серйозний. Тому що вони не бачать це реалістичним з низки причин. Насамперед це те, що це зробити буде дуже важко, фізично важко, тому що там будуть накопичені значні сили для того, щоб уберегти Крим від повернення його військовим шляхом до української законної влади. А по-друге, інтеграція Криму, звісно, проблематична історія", - сказав Загороднюк в інтерв'ю "Радіо Свобода".

За його словами, Захід підозрює Україну в "опортунізмі".

"Дехто на Заході дивиться на нашу позицію щодо Криму, ось саме, що ми готові його звільняти військовим шляхом як опортуністичну. Тобто у нас є така можливість, нам дали зброю, ми вже сильні, ми вже нині знищуємо частину російських можливостей, Росія історично слабка, як ніколи раніше, ось ми використовуємо цю можливість – ось давайте ще Крим заберемо. Ось більшість оглядачів за кордоном дивиться саме так", - вважає Загороднюк.

Водночас він упевнений, що без підтримки Заходу Україна не зможе звільнити Крим.

Нагадаємо, що у витоках вже розглядався сценарій, за якого Україна в рамках нинішнього контрнаступу просунеться не надто далеко. І в такому разі програма-мінімум – це можливість обстрілювати "Хаймарсами" сухопутний коридор у Крим та ламати російську логістику на цьому напрямі.

Втім, чи реальний план - велике питання. Як і те, які варіанти відповіді підготувала Росія, чиї військові плани в ЗМІ зараз обговорюються набагато менш активно. Але одне можна сказати точно – у РФ розуміють, що буде український контрнаступ. Розуміють і те, що основний удар може бути на півдні та готуються до оборони.

Зерно розбрату

Учора Польща та Угорщина офіційно заборонили імпорт українського зерна – відповівши таким чином на протести місцевих фермерів, незадоволених демпінговою ціною з України, яка робить неконкурентною місцеву продукцію. А поляки ще й запровадили і заборону на транзит.

І, судячи з усього, незабаром такі ж рішення можуть бути від інших країн, через які українське зерно везуть до Європи або на перевалку в порти. Про це говорять у Румунії, Словаччині та Болгарії.

Ці країни таким чином виступили і проти Брюсселя, який раніше зняв мита з української агропродукції. І Єврокомісія сьогодні вже випустила різку заяву щодо цього, засудивши Будапешт і Варшаву.

Ситуація примітна з багатьох точок зору.

По-перше, досить двозначною виглядає позиція Польщі, яка позиціонує себе як головний союзник України та "провідник" українських інтересів на Заході. Незважаючи на "братський" візит Зеленського до Варшави, який відбувся нещодавно, Польща першою заборонила не лише імпорт, а й транзит українського зерна (поки не з'явиться механізм, який гарантуватиме, що зерно не осідатиме у Польщі).

Тобто насправді головний союзник України досить швидко закрутив економічні гайки, коли йшлося про власні збитки.

Той самий приклад наслідувала Угорщина. І, якщо так само вчинять і інші країни ЄС, що межують з Україною, то сухопутний експорт українського зерна до Європи буде заблокований. Що, ймовірно, також є метою цих країн, для яких безмитне ввезення навіть транзитом є фактором, що знижує ціни по всьому ЄС (і, отже, віщує збитки місцевим фермерам, які працюють на цьому ринку).

Судячи з усього, транзитні країни мають намір розпочати торги як з Україною, так і з Брюсселем щодо врегулювання питання та вибивання преференцій для свого сільського господарства (або з квотування чи повернення мит для української продукції).

Другий чинник - у травні постане питання про подальше функціонування зернового коридору Чорним морем, який Росія погрожує не продовжити без виконання своїх умов зі зняття обмежень на експорт зерна та добрив. Якщо на той час питання зі східною Європою не буде врегульоване, то експорт українського зерна ризикує бути практично повністю заблокованим або дуже обмеженим логістично.

Теоретично цей чинник може зумовити виконання Заходом хоча б частини вимог РФ щодо зернового коридору. Або Брюссель натисне на східних європейців і ті скасують обмеження.

Підпишіться на телеграм-канал Політика Страни, щоб отримувати ясну, зрозумілу та швидку аналітику щодо політичних подій в Україні.